Розділи

загрузка...
Класифікація витрат; Політична економія - Оганян Г.А.

Класифікація витрат

Економічна наука і практика господарювання використовують показник собівартості продукції. Якщо собівартість виразити у грошовій формі, це й будуть витрати виробництва. Вона показує, скільки коштує підприємству таке виробництво. Обчислюючи свої витрати з цих позицій, підприємство визначає їх загальну суму (собівартість товарної продукції) і калькулює собівартість одиниці продукції. Залежно від функціонального призначення показника обчислюється розрахункова, фактична, виробнича і комерційна собівартість продукції.

Розрахункова собівартість відображає очікувані витрати, обчислені у період підготовки до виробництва того або іншого товару (послуги). При визначенні такої собівартості виходять з існуючого на час розрахунку рівня витрат. Фактична собівартість відображає справжній рівень витрат, що склався за підсумковий період, і включає всі витрати, в тому числі штрафи, пені, неустойки, збитки від стихійного лиха тощо. Виробнича собівартість складається з витрат на виготовлення товару та оплати праці управлінського і допоміжного персоналу. До комерційної собівартості належать виробнича собівартість і витрати, пов'язані з реалізацією товару (послуги).

Для вивчення змін у структурі витрат на виробництво товару (послуги) собівартість обчислюють за двома напрямами: за елементами витрат, за статями калькуляції.

Елементи витрат — це однорідні за складом витрати: матеріальні, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, витрати на матеріали і паливо та інші грошові витрати. Структура собівартості за елементами витрат характеризує загальний економічний стан підприємства, показує джерела перевитрат або економії, виявляє загальні потреби підприємства у матеріальних, трудових, фінансових ресурсах для їх подальшого збалансування з усіма розділами виробничої програми. Групування витрат за елементами витрат і співвідношення між окремими елементами визначає належність підприємства до конкретної галузі (енергоємна, трудомістка, фондомістка), загальну тенденцію формування витрат, а також шляхи їх скорочення. Наприклад, трудомісткими в Україні є галузі добувної, деревообробної промисловості. У структурі собівартості продукції підприємств цих галузей висока питома вага заробітної плати.

Групування витрат за статтями калькуляції відображає місце виникнення витрат і застосовується для планування, обліку та калькулювання витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції та всієї товарної продукції. Формування структури собівартості за статтями калькуляції має іншу, ніж формування за елементами витрат, мету. За допомогою такої структури визначають вплив на величину собівартості, наприклад, перевищення термінів освоєння випуску продукції, втрат від браку та рекламацій тощо. Перелік статей калькуляції, їх склад і методи поділу за видами продукції, робіт, послуг визначаються галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції з урахуванням характеру і структури виробництва.

З метою планування, обліку та калькулювання витрат у вітчизняній практиці управління витратами нині діє така їх класифікація: за видом виробництва (основні та допоміжні); за видом продукції (на окремий виріб, групу однорідних виробів, замовлення, переробку, роботи, послуги); за статтями калькуляції (для калькулювання собівартості продукції та організації аналітичного обліку) й елементами витрат (для розрахунку проектного кошторису витрат і звіту витрат на виробництво); за місцем виникнення (цехові, виробничі тощо).

При переході на ринкові умови господарювання основна частина малих і середніх підприємств використовує спрощену номенклатуру калькуляційних витрат, включаючи до них прямі витрати — матеріальні, на оплату праці та інші; а також непрямі витрати на управління й обслуговування виробництва. Безперечно, розвиток ринкових відносин в Україні наблизить вітчизняну практику підрахунку витрат до існуючої на підприємствах (фірмах) зарубіжних країн, де крім аналізу власної діяльності здійснюється порівняльний аналіз витрат виробництва конкурентів, що дає змогу зіставити структуру витрат власного виробництва із структурою витрат конкурентів, виявити на основі такого аналізу переваги конкурентного виробництва, вжити заходів з поліпшення структури власних витрат, а також їх скорочення.