Зрештою саме золото стало виконувати роль грошей, це пояснюється тим, що завдяки своїм природним властивостям (однорідність, подільність, компактність, транспортабельність, добре зберігається) воно придатніше для виконання суспільної функції загального еквівалента. З появою грошової форми вартості товарний світ розпадається на товар і гроші — зовнішню протилежність, в якій виражається внутрішня суперечність товару — суперечність між споживною вартістю і вартістю.
Перехід від однієї форми вартості до іншої відбувається в результаті поглиблення суперечностей товарного виробництва й обміну. Такий перехід означає істотні зміни у формі вартості, а разом з тим і в суспільній формі товару. Свого часу золото було звичайним товаром. Після виокремлення з товарного світу золото як гроші перебуває завжди у стані еквівалентної форми вартості. А це означає, що в його споживній вартості виражається вартість усіх інших товарів; затрачена на його виробництво конкретна праця є безпосереднім втіленням абстрактної праці; затрачена на його виробництво приватна праця — безпосереднім втіленням суспільної праці. Грошовий товар, крім своєї звичайної споживної вартості, набуває додаткової споживної вартості, пов'язаної з його суспільною функцією. Завдяки своїм природним властивостям золото слугує матеріалом для виготовлення ювелірних виробів, протезування зубів тощо. Як гроші золото має загальну споживну вартість — здатність обмінюватися на всі інші товари і тим задовольняти будь-які потреби його власника.
Аналіз розвитку форм вартості показує, що гроші — це категорія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товаровиробниками щодо обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті безпосередньо втілено суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати й отримані результати. Визначення грошей як особливого товару, що служить загальним еквівалентом, розкриває не всю суть цієї категорії, а лише її найважливіший бік. Суть грошей розгорнуто і системно втілюється в їх функціях.
В економічній теорії щодо грошових відносин склався неоднозначний підхід до визначення функцій грошей. Д. Рікардо віддавав перевагу функції грошей як засобу обігу: "Гроші є товаром, .. .що служить загальним засобом обміну". К. Маркс аргументував існування п'яти функцій грошей — міри вартості, засобу обігу, нагромадження і платежу, а також світових грошей. У підручниках з економіксу вказується, що гроші виконують функції засобу обігу, міри вартості й засобу її збереження. Окремі автори визначають гроші як засіб нагромадження.