Розділи

загрузка...
Структура власності у змішаній економіці; Політична економія - Оганян Г.А.

Структура власності у змішаній економіці

У реальній дійсності для вирішення основних економічних проблем суспільство використовує різні механізми. Основою соціально-економічної системи є відносини власності, що означає насамперед спосіб, за допомогою якого координується і спрямовується економічна діяльність людей. Йдеться про певний спосіб прийняття рішень з питань, що виробляти, на основі яких комбінацій обмежених ресурсів і технологій, для кого. Приватна власність, що виникла природним шляхом у процесі розвитку цивілізації, зумовила стихійний порядок координації економічної діяльності, який не виключає державного втручання в економічний процес. Таким стихійним порядком є ринок, де інформація, необхідна для прийняття рішень покупцями і продавцями, передається через цінові сигнали.

У реальній ринковій економіці діють два основні типи власності — приватна і державна. З урахуванням реалій змішаної економіки, яка характеризує сучасні господарські системи розвинених країн, а також якісних зрушень у відносинах приватної власності, що виявляються в різноманітності її форм, приватну власність можна було б назвати недержавною. Отже, відносини власності в сучасній ринковій економіці є двополюсною системою. Причому ця система асиметрична в бік недержавних форм власності, чим забезпечується ринкове середовище. В цьому сенсі доречно навести вислів теоретика економічного лібералізму ХХ ст. австрійського професора Л. фон Мізеса: "Виробництво може спрямовуватися або ринковими цінами, або урядовою радою з управління виробництвом. Третього рішення немає. Неможлива третя соціальна система, яка була б ні соціалістичною, ні капіталістичною". Недержавні форми власності, що виростають з приватної, зумовлюють властивий ринку спосіб координації економічної діяльності.

Форма власності визначається її суб'єктами, методами господарювання та способами привласнення умов і результатів економічної діяльності. Останні характеризуються комплексом соціально-економічних норм, що регулюють відносини юридичних і фізичних осіб з навколишнім світом.

Створення умов для розвитку різноманітних форм власності і підприємництва є одним з вирішальних чинників успіху в соціально-економічному і науково-технічному прогресі. Згідно з чинним законодавством, зокрема Законом України "Про підприємства в Україні", існують такі організаційно-правові форми підприємств в Україні: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство; підприємство, засноване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Еволюція приватної власності за сучасних умов відбувається в напрямі становлення і функціонування колективно-приватного підприємництва. По-перше, це акціонерні товариства, які є найпоширенішою формою підприємництва в світовій економіці. Економічна природа, спосіб організації і діяльність акціонерного товариства демонструють процес "дифузії" власності, що означає формування економічних відносин унаслідок прямого поєднання власності і праці (у разі, коли працівник купує акції того підприємства, на якому працює). По-друге, це перетворення класичної приватної власності на так звану власність працівників. Мова йде про "народні підприємства", де власник обов'язково працює на підприємстві, яке йому належить. Внаслідок цього виникає високий мотиваційний ефект, що виявляється у вищому рівні ефективності виробництва. В основі таких змін у відносинах власності лежить науково-технічна революція, з якою пов'язані розвиток наукомістких виробництв, підвищення ролі працівників інтелектуальної праці, поява принципово нових технологій. За таких умов статус власника сприяє виникненню мотивації до праці з високою віддачею. Індивідуалізація власності на основі сучасної технологічної революції і деконцентрації виробництва приводить до того, що значна кількість людей задіяна в економічному процесі не як наймані працівники, а як господарі, що мають зовсім інші стимули до праці і беруть участь в управлінні підприємством. На сьогодні існує досвід організації "народних підприємств" в американському та європейському варіантах. Так, конгресом США за останню чверть ХХ ст. ухвалено понад 20 федеральних законів, спрямованих на стимулювання розвитку власності працівників. Рада Європейського Союзу розробила рекомендації з розширення програм переходу до власності працівників у всіх західноєвропейських країнах. Разом з тим спрощеним і таким, що не відповідає реаліям і потребам економічного розвитку, є уявлення про еволюцію відносин власності як однонаправленого процесу поступового вичерпування приватною власністю свого потенціалу, її самозаперечення як висхідного руху від найнижчих форм до найвищих. Саме різноманітність організаційно-правових форм підприємництва надає сучасній ринковій економіці характеру "змішаності", що і забезпечило її переваги над адміністративно-командною системою.