Розділи

загрузка...
19.4.4. Проблеми політики зайнятості в Україні.; Політична економія - Кривенко К.Т.

19.4.4. Проблеми політики зайнятості в Україні.

В Україні в другій половині 90-х рр. ХХ ст. фактично не відбувалося розширеного відтворення робочої сили. Об’єктивними показниками цього явища є: поступове зменшення чисельності населення і робочої сили; різке зниження реальної заробітної плати; скорочення державних видатків на розвиток освіти, охорони здоров’я, житлового будівництва тощо. Різке погіршання умов для відтворення робочої сили негативно впливає на демографічні процеси в країні, які характеризують тип відтворення робочої сили — звужене відтворення.

Кількість робочої сили і трудових ресурсів у кінцевому підсумку визначається чисельністю, статево-віковою структурою, народжуваністю і тривалістю життя населення, тобто демографічними процесами.

Сучасна динаміка трудових ресурсів, негативна тенденція їх відтворення показана в табл. 19.1.

Таблиця 19.1

ЗМІНА ЧИСЕЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ, млн осіб

Населення

Роки

1991

1996

1998

1999

2000

Обидві статі

Чоловіки

Жінки

Населення працездатного віку

51,9

24,1

27,8

28,8

51,3

23,9

27,4

50,5

23,5

27,0

27,3

50,1

23,3

26,8

27,4

49,7

23,1

26,6

Працездатний вік згідно з українським законодавством — від 16 до 60 років для чоловіків та 16—55 для жінок, що значно менше ніж у країнах з більш розвинутою системою соціального забезпечення (порівняно зі Швецією — на 10 років). Однак в Україні традиційно зберігається високий рівень трудової активності пенсіонерів, особливо жінок, але водночас багато чоловіків (шахтарі, металурги та ін.) мають право на більш ранню пенсію. Тому питома вага жінок у складі трудових ресурсів перевищує 51 %.

З даних табл. 19.1 випливає, що в Україні відбувається звужене відтворення природного базису трудових ресурсів — населення. За період 1991—2000 рр. зменшилась тривалість життя населення, відбулось абсолютне скорочення кількості новонароджених, тоді як смертність значно зросла. Населення за цей період скоротилося на 2,2 млн, а трудові ресурси працездатного віку — на 1,4 млн осіб. За розрахунками спеціалістів процес скорочення населення триватиме і в першій половині ХХІ ст. Так, 2025 р. кількість населення України становитиме 36—38 млн осіб.

Таким чином, глибока економічна криза, внаслідок якої суттєво знизився індекс розвитку людини (показник ООН): середня тривалість життя, рівень доходу на душу населення та рівень освіченості (за цим показником Україна у 1997 р. займала 95 місце), призвела до тривалого звуженого відтворення і населення, і трудових ресурсів.

Природний рух населення, характер його відтворення визначається не тільки рівнем економічного розвитку країни, а й іншими факторами: соціальними умовами, традиціями культури і побуту, конкретними історичними факторами.

Досвід показує, що держава може позитивно впливати на розширене природне відтворення населення своєю демографічною політикою, яка є складовою частиною загальної соціально-економічної політики суспільства.

Елементами цієї політики є покращання житлових умов з урахуванням демографічного фактора, надання відчутної допомоги на дітей, забезпечення населених пунктів дитячими установами, збільшення відпусток у зв’язку з вагітністю, пологами і післяпологовим вихованням, зміцнення сім’ї, зростання реальних доходів сімей. Винятково важливе значення має розвиток системи охорони здоров’я в країні, системи безплатного лікування, медичного страхування, охорони материнства.

Суть у тому, що дієздатна політика зайнятості в теперішніх умовах повинна мати довгостроковий характер і включати цілий комплекс заходів державного регулювання, що гальмує зростання безробіття і скорочення зайнятості населення.

У наших умовах найбільш важливими можуть бути заходи, які сформульовані нижче.

1. Прискорений розвиток дрібного підприємництва. В темах 5 і 12, на прикладі Палестини показано його надзвичайно високу активність. Так, продуктивність праці у дрібному палестинському виробництві в 3,2—4 рази вища ніж у великому українському виробництві. Щоб розвивати дрібне виробництво, потрібно небагато: внести доповнення в закони України «Про підприємництво», «Про підприємство в Україні», «Про зайнятість». Необхідно спростити процедуру переходу робітників, селян, інженерно-технічних працівників, спеціалістів з менеджменту, маркетингу, банківської справи, торгівлі тощо на самостійну підприємницьку діяльність. Тільки в промисловості України можна на основі подетальної і поопераційної спеціалізації створити 200—300 тис. дрібних індивідуальних і сімейних високопродуктивних підприємств, тобто з рівнем продуктивності в розмірі 4—6 тис. дол. США доданої вартості.

Такі самі процеси повинні бути форсовані в усіх галузях народного господарства.

Ясна річ, організація власної справи потребує коштів, часто 4—5 тис. дол. США. Таких коштів у 90 % нашого населення немає. Справа може бути вирішена за рахунок кредитів спеціалізованих банків (чи банку), а також за рахунок певної частки державного бюджету.

2. Активізація державних інвестицій у соціальну і виробничу структуру, особливо в такі сфери, які не орієнтуються на одержання прибутку (будівництво і утримання дитячих садків, розширення мережі інтернатів, лікарень, поліклінік, будівництво і ремонт автомобільних шляхів сполучення тощо).

3. Розширення обсягів фінансування на розвиток служб з перепідготовки кадрів і підвищення кваліфікації.

4. Кардинальне підвищення державних витрат на підтримку молодих матерів, сімей з дітьми до 16 років, допомоги на кожну новороджену дитину.

5. Прискорене зростання реальної заробітної плати, яка зараз у 3—4 рази нижча від рівня 1990 р.

6. Швидке запровадження більш прогресивних законів з оподаткування доходів підприємств, деяке зниження ставки податків з тим, щоб стимулювати підприємства України приватного і державного секторів на прискорений розвиток. Розширене відтворення первинних ланок — це запорука підвищення обсягів сукупного попиту на роботу ринку в національному масштабі.

7. Подолання аномального характеру розподілу доходів серед населення і домогосподарств.

Різка диференціація доходів, як доведено наукою, негативно впливає на відтворення робочої сили бідних верств населення. В Україні показник майнового розшарування населення погіршується. Якщо у 1990 р. середній дохід найзаможніших громадян України у 4 рази перевищував відповідний показник 10 % найбідніших, то в 1996 р. — у 67 разів (див.: Лібанова Е. Соціальна політика // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 1. — С. 21). Бідні і зубожілі не мають достатніх доходів, щоб забезпечувати просте відтворення населення. В Україні ж переважна частина населення — це бідні. В інтересах створення більш-менш нормальних умов для відтворення населення і робочої сили складовим елементом соціальної політики української держави мають бути дійові й ефективні заходи щодо оптимізації диференціації доходів відповідно до західноєвропейських стандартів.

Термінологічний словник

Безробітні — працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні приступити до неї.

Вимушена неповна зайнятість — зайнятість працівників, які в поточному році перебували в адміністративних відпустках без збереження заробітної плати або працювали в режимі неповного дня (тижня).

Добровільне безробіття — безробіття, зумовлене тим, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби зарплата була вищою.

Зайнятість — діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Людський капітал — запас у людини здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, які сприяють зростанню продуктивності її праці і впливають на збільшення доходів (заробітків).

Особистий фактор виробництва — робоча сила, яку розглядають у контексті її зв’язку із засобами виробництва, що за своїм характером є об’єктивними факторами виробництва.

Повна зайнятість — використання всіх придатних для цього ресурсів; характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і здатен працювати.

Рівень безробіття — виражене у процентах відношення чисельності безробітних до чисельності робочої сили (включаючи й безробітних).

Розширене відтворення сукупної робочої сили — зростання її чисельності в органічному зв’язку з підвищенням рівня кваліфікації, зростанням продуктивності праці, тривалості трудового стажу та добробуту населення.

Структурне безробіття — невідповідність між пропонуванням і попитом на працівників.

Сукупна робоча сила — кооперація індивідуальних робочих сил у певній суспільно комбінованій формі.

Фрикційне безробіття — безробіття, що виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу.

Циклічне безробіття — безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються.

Контрольні запитання і навчальні завдання

1. Яка форма зайнятості в Україні є основною і яка найбільш прогресивною?

2. Багато західних економістів уважає, що з розвитком економіки і науково-технічного прогресу рівень природного безробіття має тенденцію до зростання. Чи є правомірною така теорія?

3. Чи має зростати роль Української держави у відтворенні робочої сили?

4. Чи може відбуватися розширене відтворення робочої сили в разі абсолютного скорочення чисельності працездатного населення працездатного віку?

5. Які причини великих масштабів прихованого безробіття в Україні?

6. Назвіть критерії ефективної зайнятості.

7. Як ви ставитесь до теорій щодо гнучкості заробітної плати в ринковій економіці? Яку концепцію щодо гнучкості заробітної плати ви поділяєте і чому?

8. Яке значення щодо зайнятості має в Україні сектор самозайнятості? Чи повинен він розширювати свої межі у відтворенні людського ресурсу?

9. Назвіть основні фази відтворення робочої сили.

10. Яка динаміка кількості і норми безробіття в Україні? Назвіть конкретні статистичні дані за останні 2—3 роки.