Розділи

загрузка...
4.3.3. Проблеми трансформації приватної власності у суспільну.; Політична економія - Кривенко К.Т.

4.3.3. Проблеми трансформації приватної власності у суспільну.

Концентрація і централізація капіталу і виробництва привели до виникнення акціонерних компаній, які перетворились у панівну форму капіталістичного виробництва і зумовили появу асоційованої чи корпоративної форми власності. Прогресуючий розвиток останньої є водночас процесом усунення капіталістичного способу виробництва в класичних формах. Якщо раніше основною формою капіталістичної організації виробництва була система приватного підприємництва, то нині вона доповнюється системою колективних форм власності і зростаючим державним сектором. Якщо раніше буржуазна держава виконувала роль нічного сторожа буржуазної власності, то нині вона виступає активним суб’єктом економічних відносин.

Оптимальним може бути такий стан, коли нові відносини власності поступово визрівають на старому економічному тлі і, визріваючи, через адекватні законодавчі, юридичні форми трансформують господарський механізм, роблячи його більш гнучким і чутливим до об’єктивних потреб продуктивних сил, а отже, більш ефективним. Цей процес набуває реальної дієвості в економічному житті суспільства лише тоді, коли політична його надбудова здатна чутливо сприймати нагромаджувані суперечності між продуктивними силами і старими формами власності та удосконалювати господарський механізм, надаючи нового змісту реально діючим юридичним формам. Так діяли країни Заходу після світової економічної кризи 1929—1933 рр., так і тепер розвинуті країни відмовляються від тотального панування приватної власності і декретують розвиток різних форм суспільної власності. У процесі трансформації приватної власності у суспільну відбувається дезінтеграція функцій права власності, що певним чином обмежує права власника. Колишній приватний власник може сповна використовувати економічний зміст своєї власності, але держава, піклуючись про стабільність відтворення, соціальну справедливість, стан навколишнього середовища, може обмежувати суб’єктивне право розпорядження власністю. Наприклад, держава зобов’язує власника використовувати свою землю чи виробництво з певною метою, забороняючи деякі цільові функції. Тобто тут постає проблема суспільного управління об’єктами приватної власності, їх місця і принципів функціонування в даному господарському механізмі. Це формує таку економічну систему, коли приватна власність може набувати рис функціонування суспільної і навпаки. Наприклад, декларована в колишньому СРСР суспільна власність набувала рис групової держпартноменклатурної власності.

Аналіз процесів інтеграції і дезінтеграції функцій власності є важливим з погляду на способи і методи роздержавлення власності у колишніх республіках СРСР. Якщо приватизація мала на меті посилення матеріальних стимулів до праці і підвищення ефективності виробництва, то цього можна було досягти без руйнування організаційних форм виробництва і трудових колективів, а наділити їх реальним правом користування і розпорядження умовами виробництва і створеним продуктом через впровадження повного комерційного розрахунку. Тобто посилення матеріальних стимулів до праці мало здійснитись не шляхом знищення існуючих продуктивних сил, а через ліквідацію відчуження праці, відчуження застарілих виробничих відносин.

У сучасних умовах економічною основою ринкової економіки є як приватна власність, так і економічна самостійність і юридична свобода товаровиробників, і цими останніми можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. А юридичні особи — це вже певні трудові колективи, асоційовані виробники, які можуть господарювати на колективних формах власності.

Якщо ж метою приватизації є створення класу нових приватних власників, то цього швидко можна досягти через продаж існуючих державних підприємств тим, хто має гроші. Але цей шлях досить тернистий і соціально небезпечний, бо фактично позбавляє безпосередніх трудівників права володіння створеним виробничим потенціалом, що може призвести до гострих соціальних конфліктів, якщо держава при цьому не в змозі буде твердо управляти цими процесами в інтересах всього народу.

Термінологічний словник

Власність — не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і відчуження—привласнення його результатів — матеріальних благ і послуг.

Економічний зміст власності — глибинна сутність відносин власності, що характеризує відособлене присвоєння результатів економічної діяльності людей.

Експлуататорська власність — тип відносин, за яких стає можливим привласнювати результати праці інших власниками засобів виробництва.

Об’єкти власності — майно чи результати праці, з приводу яких виникають відносини власності.

Ознаки власності — суттєві властивості, що розкривають економічний зміст власності.

Право власності — юридична форма прояву відносин власності, що реалізується в трьох атрибутах: право володіння, право розпорядження, право користування.

Приватна власність — вид власності, за якого всі три функції права власності належать окремій приватній особі.

Суб’єкти власності — фізичні чи юридичні особи, які вступають у відносини власності.

Суспільна власність — вид власності, за якого її функції — володіння, розпорядження і користування — належать не одному приватному суб’єкту, а багатьом.

Трудова власність — тип відносин, за яких майно, котрим володіє власник, є результатом його особистої праці чи праці членів його сім’ї.

Контрольні запитання і навчальні завдання

Охарактеризуйте два типи власності.

Чому суспільна (общинна) власність первіснообщинного ладу поступилась місцем приватній власності?

Розкажіть, як практично реалізується суспільна форма власності.

Назвіть відмінності у нинішніх формах капіталістичної власності.

Поясніть зміст категорії «системи власності».

Обґрунтуйте необхідність трансформації відносин власності в перехідній економіці України.

На основі статистичних даних розрахуйте структуру форм власності в нинішній економіці України.

Яка різниця у вивченні проблем власності в економічних і юридичних науках?

Навіщо здійснювати роздержавлення власності в перехідній економіці України?

Який, на ваш погляд, суб’єкт власності є провідним в Україні? Які соціально-економічні наслідки від цього можна чекати в майбутньому?