Розділи

загрузка...
14.3. Узгодженість цілей і засобів; Моделювання економіки - Вітлінський В.В.

14.3. Узгодженість цілей і засобів

Макроекономічні моделі допомагають побачити відносну суперечливість різних цілей політики макроекономічної стабілізації, забезпечити узгодженість (когерентність) цілей стабілізаційної політики і засобів (інструментів) щодо їх досягнення. Розгляньмо простий приклад.

Нехай відкрита макроекономіка представлена двома координатами: станом платіжного балансу y1 (що вимірюється в іноземній валюті) та рівнем зайнятості y2. Рівноважні значення цих показників подамо як функції стану агрегованого попиту x1 і обмінного курсу (іноземна валюта — база) x2, тобто векторно-матричне рівняння рівноваги має вигляд:

Цілями короткотермінового розвитку оберемо поліпшення платіжного балансу і підвищення зайнятості:

Як відомо, стандартними інструментами макроекономічної стабілізації можуть слугувати (у межах кейнсіанської моделі) зростання агрегованого попиту разом з політикою знецінення (зниження обмінного курсу) національної валюти, тобто вектор інструментів має вигляд:

У цілому політика макроекономічної стабілізації заміщується системою:

(14.9)

Якісний аналіз системи (14.9) допомагає зрозуміти, зокрема, чому поставлені цілі є відносно суперечливими. Матриця коефіцієнтів чутливості цілей щодо зміни засобів має, виходячи з економічних міркувань, такі знаки:

Це означає, що підвищення агрегованого попиту (dx1), наприклад розширенням пропозиції грошей, сприяє скороченню безробіття (f21 > 0). Одночасно зростання грошової маси погіршує стан платіжного балансу (f11 < 0), оскільки збільшує попит на іноземну валюту.

У свою чергу знецінення національної валюти, збільшуючи попит на іноземну валюту, погіршує платіжний баланс (f12 < 0), але, одночасно здорожуючи імпорт, сприяє розширенню власного виробництва, що знижує рівень безробіття (f22 > 0).

Матриця системи (14.9) містить корисну інформацію щодо реалізованості (досягнення) висунутих цілей, особливо у тих випадках, коли цілі та інструменти макроекономічної політики є суперечливими (конфліктують). Із викладеного ясно, що поставлені цілі не можуть бути досягнуті, якщо інструментом макроекономічної політики є лише управління Нацбанком грошовою масою. Зростання пропозиції національної валюти повинно супроводжуватись її знеціненням, яке досягається політикою плаваючого курсу, тимчасом як валютний коридор, наприклад, є явно неприйнятним. Формально ясно, що немає можливості за допомогою одного інструмента реалізувати дві конфліктуючі цілі, а це означає, що коефіцієнти першого стовпчика матриці (14.9) мають різні знаки. Зауважимо, що оскільки зростання пропозиції грошей викликає небезпеку прискорення інфляції, а отже, і потенційне погіршання платіжного балансу (іноземна валюта стає більш привабливою, якщо знецінюється повільніше, ніж національна), то модель явно вимагає свого розширення, принаймні до трьох змінних. Невипадково трьома основними цілями макроекономічної політики вважають економічне зростання, а також мінімальні рівні інфляції та безробіття.