Розділи

загрузка...
РОЗДІЛ 14. МОДЕЛІ АНАЛІЗУ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ; 14.1. Аналіз макроекономічної політики; Моделювання економіки - Вітлінський В.В.

 

РОЗДІЛ 14. МОДЕЛІ АНАЛІЗУ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

14.1. Аналіз макроекономічної політики

Макроекономічна політика, на основі котрої формуються загальні умови, згідно з якими діють індивідуальні виробники і споживачі, розробляється та реалізується з використанням деяких моделей (формальних чи неформальних).

На наш погляд, вивчення економічних ідей, особливо таких, що оформлені в чіткі формалізовані моделі, необхідне й корисне для виявлення закономірностей під час прийняття рішень і реалізації макроекономічної політики.

Методологія аналізу макроекономічної політики може бути систематизована як розділ макроекономічної теорії, предметом цього розділу є дослідження питань формування і застосування відповідного типу макроекономічної політики з певної множини альтернативних варіантів*1.

*1: {Смирнов А. Д. Лекции по макроэкономическому моделированию: Учеб. пособие для вузов. — М.: ГУ ВШЭ, 2000.}

Ця методологія започаткована працями Я. Тінбергена і А. Філліпса. В основних своїх рисах вона залишилася незмінною, але суттєво доповнена й розвинута у кількох напрямах, передусім із застосуванням гіпотези раціональних чи адаптивних очікувань, а також аналізу середньотермінових аспектів динаміки накопичування багатства, котрі у загальному вигляді описуються на основі теорії портфельного підходу Дж. Тобіна.

Для багатьох ситуацій макроекономічний аналіз зручно проводити у термінах «цілі—засоби». Тут макроекономічна політика може розглядатись як цілеспрямована зміна стану системи, зумовлюваного змінами параметрів останньої. Параметри системи можна поділити на дві групи: структурні характеристики системи та стани зовнішнього середовища (надсистеми чи надмоделі), котрі є неконтрольованими (некерованими) впливами; контрольованими (керованими) параметрами. Зміни останніх, по суті, і є «політиками», застосування яких приводить до бажаних змін параметрів (змінних) стану. Припускається, що параметри системи є взаємно незалежними; це дозволяє обчислювати ефекти застосування конкретної політики у «чистому» вигляді за сталих значень усіх інших, окрім обраного, параметрів системи.

У загальному випадку m-мірний вектор V вважається вектором допустимих макроекономічних політик (тут може використовуватись і термін «інструментальні змінні» чи «засоби»), а n-мірний вектор X — вектор станів макроекономіки. Макроекономічна рівновага здебільшого описується векторно-матричним рівнянням:

(14.1)

де F(X, V) — матриця розмірності nm, що характеризує структуру макроекономіки та її взаємодію із зовнішнім середовищем, чи «надсистемою». Вектор рівноважного стану макроекономіки є функцією параметрів системи:

(14.2)

після підстановки якої в (14.1) останнє згідно з теоремою про неявну функцію задовольняється тотожно.

Для малого околу точки рівноваги зміни макроекономічної політики (вектор ¶V) і зміни стану системи (вектор ¶X*) задовольняють рівняння:

(14.3)

звідси маємо, що ефекти макроекономічних політик визначаються матричним рівнянням:

(14.4)

де I — одинична матриця, а

є матрицею Якобі макроекономічної системи (14.3), що обчислена в точці рівноваги.

Добуток двох матриць, які записані в правій частині (14.4) (матриці на вектор), характеризує реакції макроекономіки на зміну параметрів системи, котрі інтерпретуються як реалізація (допустимої множини) макроекономічних політик.

Із (14.4) ясно, що оскільки матриця у загальному випадку невироджена, то обернена до неї завжди існує (окрім дуже спеціальних випадків, що не становлять економічного інтересу). Тому нетривіальний (ненульовий) розв’язок системи (14.3) має місце, коли макроекономічні політики спричиняють ефект не лише на вектор рівноважних станів, але й на структуру системи, отже, матриця не повинна складатись лише з нульових елементів.

Незалежні прирости (вектори ¶V і ¶X) вздовж гіперповерхні макроекономічних рівноваг завжди підпорядковуються умові:

(14.5)

котра, власне, і визначає переміщення з однієї точки рівноваги в іншу. Водночас вплив макроекономічних політик на стан системи, зокрема на її структуру, означає, що їх ефект може виявитися нейтральним, тобто «політичний імпульс» може бути повністю демпферованим (згладженим, згашеним) зміною стану системи.

Як правило, ефекти різних макроекономічних політик досліджують ізольовано, тобто всі параметри системи вважають фіксованими, окрім одного, а для кожної конкретної політики обчислюється мультиплікатор такого вигляду:

(14.6)

де n-мірні вектори-стовпчики ефектів i-ї макроекономічної політики.

Зазначимо, що обчислення мультиплікаторів є, по суті, дослідженням чутливості макроекономічної системи, оскільки вектори (14.6) характеризують чутливість стану точки рівноваги макроекономіки щодо змін i-го параметра системи.