Розділи

загрузка...
12.2. Модель Кейнса; Моделювання економіки - Вітлінський В.В.

12.2. Модель Кейнса

Класична модель давала відповідь на задачу щодо пошуку рівноваги в економіці в умовах повної зайнятості. Але як знайти рівновагу, коли економіка характеризується масовим безробіттям?

Л. Харріс*1, зокрема, зазначає: «Кейнс убачав своє завдання в тому, щоб показати, що рівновага за умови повної зайнятості не є загальним випадком. Загальний випадок — це рівновага за наявності безробіття, а повна зайнятість — лише поодинокий випадок. Щоб досягти бажаного стану повної зайнятості, держава зобов’язана провадити особливу політику щодо досягнення повної зайнятості, бо автоматично діючі ринкові сили без цієї підтримки не гарантують її досягнення».

*1: {Харрис Л. Денежная теория. — М.: Прогресс, 1990. — С. 269. }

Вважається, що існує ринок грошей, відмінний від ринку облігацій. Розглядаються три види активів: гроші, облігації, фізичний капітал. Відносна ціна грошей, виражена в облігаціях, — це ставка відсотка по облігаціях. Припускається гіпотеза, що в умовах рівноваги норма прибутку на фізичний капітал (тобто на наявний запас інвестицій товарів) дорівнює ставці доходів за облігаціями.

Отже, друга відмінність моделі — відстежити, як грошово-кредитна політика впливає на виробництво. Наприклад, зростання грошової маси шляхом друку нових грошей змінює пропорції обміну між грошима й облігаціями. Якщо грошей стає більше, то їх зберігатимуть лише при зниженні норми відсотка на облігації (альтернативний вид активів), у цьому разі норма прибутку також повинна знизитись, оскільки облігації і фізичний капітал — близькі речі.

Розгляньмо у цьому випадку критерій максимуму прибутку щодо капіталу (фондів) за фіксованого рівня зайнятості:

П = p(F(K, L) – rK,

тому матимемо такий вираз для необхідної умови екстремуму прибутку:

оскільки , то, справді, отримаємо умову максимуму:

(12.10)

тобто гранична продуктивність фондів у вартісній формі дорівнює нормі прибутку (ставці відсотка).

Отже, зниження норми прибутку згідно з (12.10) означає зниження граничного прибутку капіталу, а оскільки граничний продукт спадає зі зростанням K, то зниження норми прибутку з необхідністю передбачає збільшення попиту на інвестиційні товари, відтак, і на товари загалом. Звідси, відстеживши весь причинно-наслідковий ланцюжок, отримаємо, що відносно невелике збільшення грошової маси сприяє зростанню попиту на товари відповідно до зростання пропозиції товарів, тобто до зростання кінцевого продукту.

Розгляньмо більш детально ринок праці в моделі Кейнса. Нагадаємо, що в класичній моделі рівновага настала за повної зайнятості, і рівноважне значення реальної заробітної плати визначалося з умови:

,

при цьому рівноважний кінцевий продукт

Y0 = F(K, L0),

де L0 — чисельність працівників за умови повної зайнятості.

Припустимо, що з якихось причин попит Е (на продукцію) виявився меншим за пропозицію Y0 за умови повної зайнятості.

У цьому випадку, як вважав Кейнс, фактично вироблений кінцевий продукт Y дорівнюватиме попиту Y = E, тобто Y < Y0.

Це негайно вплине на ринок робочої сили, оскільки за решти рівних умов менший обсяг продукту можна виготовити за меншої чисельності працівників, тобто L < L0.

Отже, якщо в класичній моделі реальна заробітна плата визначала чисельність зайнятих то в моделі Кейнса попит на товари Е визначає рівень зайнятості L, при цьому L0 – L і є тим рівнем безробіття, який диктується ринком грошей і товарів.

Розгадка тут у тім, що виробники не спроможні продати стільки, скільки вони прагнуть, а виробляють і продають лише в обсязі попиту. Тому крива попиту на робочу силу, котра виводилася за гіпотези максимізації прибутку, не може бути використана. Отже, основні новації моделі Кейнса порівняно з класичною моделлю полягають у тому, що:

1) рівновага на ринку товарів досягається за рівності прогнозованого попиту і фактичної пропозиції;

2) фактичний попит на робочу силу визначається у співвідношенні з фактично запитуваним продуктом, а отже, рівновага на ринку робочої сили може досягатись тоді, коли ринок товарів перебуває у рівновазі.

Модель Кейнса записується у вигляді Lq(r) — попит на облігації залежно від ставки відсотка.

Ринок робочої сили:

(12.11)

Ринок грошей:

(12.12)

(12.13)

Ринок товарів:

(12.14)

Y = E. (12.15)

Розгляньмо рівновагу на ринку товарів, узявши, наприклад, гіпотезу, що залежності C(Y), I(r) є лінійними, тобто попит на споживчі товари зростає лінійно зі зростанням пропозиції товарів:

C(Y) = a + bY, a > 0,

0 < b < 1,

a попит на інвестиційні товари лінійно спадає зі зростанням норми відсотка:

I(r) = df(r),

D > 0, f > 0.

Тоді умова рівноваги (12.15) виглядатиме:

Y G = a + bY G + df(r),

звідси отримаємо:

(12.16)

тобто крива рівноваги на ринку товарів (крива IS) є лінійно-спадною функцією r і, отже, за фіксованого значення r має єдине рівноважне значення YG(r).

Розгляньмо тепер рівновагу на ринку грошей. Припустимо, що попит на облігації Lq(r) лінійно залежить від r:

Lq(r) = kjr,

умова рівноваги (12.13) при цьому залишається у вигляді:

MS = MD = LpYM + hjr,

або (12.17)

тобто крива рівноваги на ринку грошей (LM) є зростаючою лінійною функцією r, отже, за фіксованого r маємо єдине рівноважне значення Y M(r).

Загальна рівновага на ринку грошей і товарів досягається за умови:

;

зазначимо, що точка рівноваги (0, r0) (точка перетину ліній IS i LM) — єдина. Загальна рівновага на ринках грошей і товарів однозначно визначає фактичну потребу в робочій силі: Y0 = F(K, L0).

Загальна схема встановлення рівноваги показана на рис. 12.3.

Рис. 12.3

У першому квадранті тут зображені лінії IS, LM, у четвертому квадранті — виробнича функція економіки (ВФ) як функція L, у третьому квадранті — криві попиту і пропозиції на робочу силу. Як можна побачити, причинні зв’язки спрямовані від ринків товарів і грошей до ринку робочої сили через ВФ, а отже, ринок праці не є визначальним.

Якщо класична модель передбачає (постулює) автоматичну тенденцію щодо повної зайнятості, то у моделі Кейнса такого немає. Справді, нехай рівновага на ринку праці встановилася за умови повної зайнятості на рівні L0(L0 < L0). Тоді для того, щоб досягти повної зайнятості L0, треба збільшити випуск продукції до обсягів Y0(0 = F(K, L0)), що, у свою чергу, вимагає змістити лінію рівноваги грошового ринку з позиції LM0 у позицію LM 0. Як бачимо з (12.17), таке зміщення можна забезпечити за екзогенно заданої пропозиції грошей і фіксованих коефіцієнтів k, h лише через зниження цін p, проте жодного механізму зниження цін за фіксованої ставки заробітної плати w0 у моделі Кейнса не закладено. Отже, для переходу до повної зайнятості потрібна спеціальна державна політика.

Якщо лінія LM нелінійна та, окрім цього, в околі точки r0 ця лінія має горизонтальну ділянку, то виникає ліквідна пастка. За вказаної форми LM існує рівновага на фінансовому ринку незалежно від зниження цін, пов’язаного з надмірною пропозицією товару Y0 і робочої сили L0.

Можливою є й така особливість: рівень планованих витрат Е буває настільки високим, що виробництво Y не може досягти його. Це відбувається тоді, коли точка перетину IS i LM має від’ємне значення норми відсотка r0.

Модифікацією підходу Кейнса є монетаристський аналіз економіки (розвинутий на початку 70-х років XX століття М. Фрідменом). У чому ж полягає сутність відмінностей підходів Кейнса і Фрідмена? Кейнс уважав, що найбільш значний вплив на зміну основних макроекономічних показників справляє попит на товари, а на думку Фрідмена, головне — це контроль за пропозицією грошей. Монетаристи також переконані в тому, що спекулятивний попит на гроші не залежить від ставки відсотка, тому збільшення пропозиції грошей призводить до зростання цін, а не обсягів виробництва, як це випливало б з моделі Кейнса. За їх твердженнями, грошово-кредитна політика не може суттєво вплинути у довготерміновому плані на реальний обсяг виробництва та стан безробіття, хоча у короткотерміновому — це є можливим.

Як свідчить досвід України та інших країн, інколи справджується підхід Кейнса, а інколи — Фрідмена: невисокого рівня і контрольована державою інфляція — діє кейнсіанський підхід; гіперінфляція і слабкий контроль держави — монетаристський підхід.