Розділи

загрузка...
РОЗДІЛ 12. ТРАДИЦІЙНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ ; 12.1. Класична модель ринкової економіки; 12.1.1. Ринок робочої сили; Моделювання економіки - Вітлінський В.В.

РОЗДІЛ 12. ТРАДИЦІЙНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ

12.1. Класична модель ринкової економіки

Класичну модель ринкової економіки можна розглядати як систему взаємопов’язаних моделей, кожна з яких відбиває поведінку одного з трьох ринків: робочої сили, грошей, товарів.

Модель найбільше підходить для опису економіки з досконалою конкуренцією. В умовах функціонування монополій вона не працює.

12.1.1. Ринок робочої сили

Цей ринок, як і інші, описується за допомогою трьох залежностей: функції попиту, функції пропозиції та умови рівноваги. У класичній моделі функція попиту на робочу силу виводиться з таких двох гіпотез:

1) підприємства (фірми) повністю є конкурентними за наявності пропозиції товарів і найму робочої сили;

2) за решти рівних умов граничний продукт праці знижується зі зростанням обсягів робочої сили.

З цих гіпотез випливає, що в стані рівноваги граничний продукт праці у вартісному вираженні дорівнює середній ставці заробітної плати (про це йшлося у попередньому матеріалі):

(12.1)

де p — ціна продукту, F = F(K, L) — макроекономічна виробнича функція, в якій K — фонди, L — чисельність зайнятих.

Справді, якщо б (12.1) не виконувалося, скажімо, було б то підприємства намагалися б збільшити найм, оскільки з кожною додатковою одиницею праці отримували б прибуток і навпаки — якщото підприємства зазнали б збитків і намагалися б скоротити найм. З (12.1), тобто з гіпотез 1 і 2, випливає, що зі зниженням ставки заробітної плати граничний продукт також зменшується, доки знову не буде досягнута рівновага.

Викладене вище ґрунтується на концептуальних міркуваннях, але це можна довести й строго математично.

Позначимо через П прибуток (у цьому випадку економіка розглядається як одна велика фірма), тоді, за припущенням, що всі решта чинників виробництва, окрім праці, є фіксованими величинами, отримаємо:

П = pF(K, L) – wL, (12.2)

необхідна умова максимуму прибутку:

але оскільки

бо

то, справді, друга гіпотеза — це умова максимуму прибутку (максимуму функції П, поданої рівнянням (12.2)).

Перепишемо співвідношення (12.1):

і продиференціюємо його за реальною заробітною платою

оскільки

то

тобто зі зростанням реальної заробітної плати попит на робочу силу спадає.

Пропозиція робочої сили також є функцією від реальної заробітної плати.

Припускається постулат: чим більшою буде реальна заробітна плата, тим більшою буде й пропозиція робочої сили.

Ця гіпотеза класичної теорії щодо ринку робочої сили подана на рис. 12.1, на якому LD — крива попиту, а LS — крива пропозиції.

Рис. 12.1

У рівновазі реальна заробітна плата дорівнює , а зайнятість — L0.

Якщо б реальна заробітна плата перевищувала рівноважне значення, тобто , то виникло б перевищення пропозиції над попитом на робочу силу , тому надлишкова пропозиція призвела б до зниження заробітної плати w під впливом вимушеного безробіття, за цієї умови ціни знижуватимуться, але меншою мірою, отже, реальна заробітна плата зменшиться до .

Якщо ж виявилося б, що , то нестача робочої сили примусила б підприємців збільшити оплату праці, і знову була б досягнута динамічна рівновага.