Розділи

загрузка...
7.4. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ МИТНО-ТАРИФНОЇ ПОЛІТИКИ; Контрольні питання ; Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

7.4. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ МИТНО-ТАРИФНОЇ ПОЛІТИКИ

Рівень митного обкладання товарів при імпорті змінюється залежно від стану економічної кон'юнктури, розбіжностей у рівні світових і внутрішніх цін, міри концентрації капіталу й монополізації ринків окремих товарів, співвідношення продуктивності праці й витрат виробництва в різних країнах, тобто залежно від процесів в економіці різних країн і у світовому господарстві загалом змінюється рівень митного обкладання.

Тривалий час, особливо з кінця 50-х років XX ст., у капіталістичному світі спостерігається зростання промислового виробництва, розширення міжнародного обміну і якісні зміни в його структурі. Через нерівномірність розвитку економіки окремих держав і галузей, їх структурної перебудови відбувалося певне вирівнювання рівня продуктивності праці, затрат виробництва, внутрішніх і зовнішньоторговельних цін. Це створило базу для зниження ставок митних зборів у митних тарифах промислово розвинених країн порівняно з рівнем, що існував наприкінці 40 — на початку 50-х років.

У тому самому напрямку розвивалися й інтеграційні процеси, що відбувалися на Заході, підвищувалась роль транснаціональних корпорацій у світовій економіці. Однак факт зниження рівня митного обкладання не є однозначним доказом реального зниження рівня протекціоністського захисту ринку. Відомості про середній рівень митного обкладання окремих країн відображають, швидше, рух ставок мита, зазначених у митному тарифі, аніж свідчать про зниження рівня захищеності внутрішніх виробників.

Пояснимо цю думку на прикладі. У країні "А" митні ставки на імпорт автомобілів такі: легкові — 20 %, вантажні — 20 %, автобуси — 30 %.

Отже, середня ставка на автомобілі становить 35 %.

Припустимо, що країна "А" знизила ставку на автобуси до 10 %. У результаті середній рівень обкладання автомобілів митом знизиться з 35 до 25 %. Однак країна "А" автобусів не виробляє і не має підприємств, продукцію яких слід було б захищати. Тому зниження середньої ставки не впливає на рівень митного захисту.

У цьому зв'язку постає дуже складне питання: як оцінювати реальний рівень митного захисту? Ця проблема неодноразово розглядалася в межах різних міжнародних організацій, зокрема і в ГАТТ. Узгодженості, однак, досягти не вдалося. Так, у ГАТТ діють чотири методи оцінки, і кожна країна може використати будь-який з них. Як наслідок результати цих оцінок так різняться, що у країні залежно від методу оцінки може скластися або найбільш ліберальний рівень митного захисту, або найбільш протекціоністський.

Якщо скористатися такими показниками, як відношення суми зібраного мита до вартості імпорту або вартості оподатковуваного імпорту, то побачимо, що ставки митних зборів останніми роками знизилися не так відчутно, як повідомлялося.

Ще одна особливість митно-тарифної політики полягає в тому, що під час численних переговорів про зниження мита його ставки щодо одних товарів значно зменшено, а щодо інших вони залишаються високими. Ідея тут проста: знижується або повністю скасовується мито щодо товарів, імпорт яких життєво необхідний для економіки країни (сировина, паливо тощо), а також щодо товарів, які не відіграють в імпорті суттєвої ролі. Водночас зберігається високий рівень мита на товари, що можуть становити конкуренцію місцевим виробникам.

Крім того, в умовах відносного вирівнювання цін на світовому ринку в окремих країнах навіть невисоке за абсолютним розміром мито може забезпечити ефективний захист ринку.

Тому нині можлива так звана ескалація мита, коли сировина ввозиться практично безмитно або за дуже низькими ставками, напівфабрикати — за невеликими, а імпорт готових виробів обкладається високим митом, що зростає із збільшенням рівня обробки. Отже, можна стверджувати, що нині митний збір захищає процес переробки товару.

Від такої політики дуже потерпають країни, що вивозять сировину (насамперед ті, що розвиваються). їх сировинні товари охоче купують і їм же продають вироблені з них готові вироби. А продукція промисловості країн, що виробляють і експортують сировину, наштовхується на високі протекціоністські бар'єри.

Останнім часом певного поширення дістав розрахунок так званої ефективної ставки, що розраховується як відношення суми, отриманої як мито, не до вартості виробу загалом, а до його вартості за вирахуванням вартості безмитно ввезеної сировини.

У митно-тарифній політиці широко використовують так зване дозвільне застереження, відповідно до якого країна, що ввела це застереження в міжнародну угоду, має змогу скасувати надану поступку (преференцію), знижене мито, більш пільгову квоту тощо і навіть ввести додаткові обмеження ввезення, якщо обсяг імпорту іноземних товарів збільшується так істотно, що може завдати збитків національному виробництву. Незважаючи на те що це питання не раз порушувалося в ГАТТ, досі не вирішено, якими критеріями визначається поняття "збиток національному виробництву". Усе це відкриває широкий простір для зловживань.

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що й нині митно-тарифна політика залишається одним з найважливіших компонентів ЗЕП. Незважаючи на значне зниження останніми роками ставок митних зборів, навряд чи справедливі твердження, що мито втратило своє значення. Факти, зокрема й останні раунди переговорів у межах ГАТТ, свідчать про те, що боротьба з митних питань триває і є однією з "найгарячі-ших" точок в економічних відносинах між державами. На жаль, це повною мірою належить відчути на собі Російській Федерації під час переговорів про вступ до ГАТТ і про укладення угоди з ЄС.

Контрольні питання

1. Поняття "митно-тарифні засоби".

2. Роль митно-тарифних засобів ЗЕП.

3. Характеристика видів митних зборів.

4. Митні тарифи.

5. Митна вартість товару.

6. Сутність і особливості сучасної митно-тарифної політики.