Розділи

загрузка...
7.1.2. Види митних зборів; Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

7.1.2. Види митних зборів

Оскільки митні збори стягують з різною метою, їх можна класифікувати за різними ознаками. За цілями стягнення розрізняють такі митні збори:

• фіскальні, основною метою яких є збільшення фінансових надходжень до бюджету;

• протекціоністські, що мають здебільшого торгово-політичну мету.

Необхідно зазначити, що важко встановити виразну відмінність між цими видами мита.

За об'єктом обкладення митні збори бувають такими:

• ввізними, або імпортними, що стягуються з імпортованих товарів або під час випуску товарів з митних складів, розташованих всередині країни. Це найпоширеніший вид мита, який почали застосовувати раніше за інші; на нього припадає центр ваги в сучасній торговій політиці;

• вивізними, або експортними, що стягуються з товарів при вивезенні їх за кордон. їх торгово-політична роль полягає у зменшенні обсягу експорту певних товарів або у штучному підвищенні їх ціни. Цей вид мита часто використовують з фіскальною метою, а також для вирівнювання низької ціни на внутрішньому ринку і високої — на зовнішньому. Крім того, вивізне мито може стягуватися з товарів, в експорті яких країна є монополістом. Нині цей вид мита застосовують рідко;

• транзитними, що стягуються за провезення товару територією тієї чи іншої країни. Оскільки всі держави, як правило, зацікавлені у розширенні транзиту через їх територію, бо це приносить великий дохід, цей вид мита застосовують дуже рідко і здебільшого з фіскальною метою. Більшість країн вважають за краще стягувати різні транзитні збори: дозвільні, гербові, статистичні, плату за провезення вантажів територією своєї держави.

За способом стягнення митні збори поділяють на такі:

• специфічні, які є певною сумою, що стягується із встановленої одиниці ваги, обсягу або кількості товару. Іншими словами, розмір мита залежить не від ціни, а від кількості товару, що вивозиться чи ввозиться;

• адвалерні, що встановлюються у вигляді певного відсотка з ціни товару. Розмір цього мита прямо пропорційний ціні товару.

Якщо ціни коливаються, останні два види мита поводяться по-різному: у разі збільшення ціни сума, що сплачується як адвалерне мито, збільшується пропорційно підвищенню вартості товару, тоді як специфічна залишається на попередньому рівні. Навпаки, у разі зниження цін сума, що сплачується як адвалерне мито, зменшується, а специфічна, як і раніше, залишається на тому самому рівні. Звідси доходимо висновку: якщо ціни зменшуються, ефективнішим є специфічне мито, у противному разі — адвалерне. Незалежність специфічного мита від ціни товару позбавляє його певної еластичності й знижує ефективність його використання в торгово-політичних цілях.

Крім того, в умовах світових інтеграційних процесів постала потреба в порівнянні рівнів митного обкладання, що дуже важко зробити за наявності специфічних ставок, оскільки їх розмір виражається в національній валюті. Ці та інші чинники привели до того, що останніми роками специфічне мито використовують дедалі рідше. У сучасних митних тарифах основне місце посідає адвалерне мито, тобто змішані, або комбіновані, митні збори — це комбінація специфічних і адвалерних ставок. Вони дають змогу дещо вирівняти недоліки цих двох видів мита з погляду їх реакції на зміну ціни. Вони можуть мати різний вигляд, наприклад 3 дол. за шт. +1,5 %; 3 дол. за шт., або 3 % (у цьому разі митний чиновник вибирає ефективнішу ставку). Можлива й така форма стягнення змішаного мита: 3 %, але мінімум 3 дол. за шт. і максимум 5 дол. за шт. Цей вид мита використовують відносно рідко.

Здійснення ЄС єдиної сільськогосподарської політики зумовило виникнення особливого виду мита, що стягується під час імпорту на територію ЄС сільськогосподарських товарів, так званого плаваючого збору, який розраховується як різниця між високою внутрішньою ціною на сільськогосподарський продукт на ринку інтеграційного угруповання (так звана єдина ціна ЄС) і відносно низькою світовою ціною на нього.

Залежно від країни походження товару мито поділяють на такі основні групи:

• максимальне (генеральне або загальне), що встановлюється для всіх країн;

• мінімальне, що застосовується до товарів, які походять з країн, що мають у торгівлі з певною країною режим найбільшого сприяння;

• преференційне, тобто особливо пільгові ставки мита, що надаються окремим країнам або групам країн, як правило, тим, що розвиваються. Вони зазвичай значно нижчі за мінімальні або дорівнюють нулю, тобто дозволяють безмитне ввезення.

Існує також група так званого спеціального мита, до якої належать антидемпінгові, каральні та компенсаційні.

Антидемпінгове мито — це особливо високе мито, що стягується понад звичайне в разі виявлення факту демпінгу, для боротьби з яким його використовують.

Каральне мито — це особливо високе мито (у 3-5 разів перевищує генеральне), що застосовується проти товарів, які походять з країн, що здійснюють щодо певної держави дискримінації, недружні акти тощо.

Компенсаційне мито — це мито, що стягується з метою нейтралізації субсидій, які надаються експортеру з метою підвищення його конкурентоспроможності на ринку. За правилами ГАТТ розмір компенсаційного мита не повинен перевищувати суми отриманої субсидії.

За характером походження мито буває:

• автономне, тобто таке, що встановлюється постановою державної влади певної країни незалежно від багато- або двосторонніх актів (договорів). Розмір цього мита може змінюватися з урахуванням інтересів держави без узгодження з країнами-парт-нерами. Це мито досягає зазвичай значних розмірів, що використовується під час дво- та багатосторонніх переговорів для отримання поступок в обмін на зниження ставок автономного мита. Як наслідок, виникає конвенційне, або договірне, мито;

• конвенційне (договірне) — це ставки мита, що встановлюються у процесі переговорів. Вони не можуть бути підвищені державною владою в односторонньому порядку.

Найпоширенішим є конвенційне мито, узгоджене під час переговорів у межах ГАТТ. У митних тарифах країн — членів угоди (а це близько ста держав) договірне мито поширюється на велику частину товарної номенклатури.

Необхідно зазначити, що кожне мито може бути зараховане до одного з видів відповідно до класифікації за зазначеними ознаками. Так, мито в розмірі 20 % є адвалерним, протекціоністським (фіскальне мито, як правило, незначне), імпортним або експортним, генеральним або максимальним, автономним або конвенційним. Отже, кожне мито може бути класифіковане за всіма переліченими ознаками.

Крім митних зборів більшість країн при переході товару через кордон стягує різні податки і збори: податок з обігу, акцизи, ліцензійні збори (за видачу ліцензії на імпорт або експорт товару), статистичні збори, збір за митне очищення вантажів тощо. Ці податки й збори також підвищують вартість товару.