Розділи

загрузка...
4.4. ЗМІНИ ОБОВ'ЯЗКОВИХ МІНІМАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ; Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

4.4. ЗМІНИ ОБОВ'ЯЗКОВИХ МІНІМАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ

Наприкінці XIX — початку XX ст. у Європі та Північній Америці спостерігалося бурхливе збільшення кількості банків, що настало за промисловою революцією, економічним поділом світу й формуванням світового ринку товарів і капіталів. Багато банків так само швидко банкрутіли, як і виникали, "забираючи" з собою не лише капітали компаній і землевласників, а й вклади великої кількості дрібних вкладників, що були єдиними з труднощами нагромадженими грішми — на старість або на випадок хвороби в умовах нерозви-неного соціального забезпечення. Окремі банки заздалегідь організовували "фінансові піраміди", що з самого початку мали на межі обдурити вкладників. Особливо масовим було банкрутство банків, страхових та інвестиційних компаній в Європі й Америці в період великої кризи — 1929-1933 рр.

Суть обов'язкових мінімальних резервів.

Побоюючись посилення соціального невдоволення, ланцюгової реакції банкрутств, що починається з краху банків, уряди розвинених країн один за одним у 30-х роках XX ст. ввели для банків обов'язкові мінімальні резерви.

Держава зобов'язала всі банківські установи тримати певну частину власних і депонованих у них коштів на рахунках центрального банку. Центральний банк залежно від стану кон'юнктури і цілей економічної політики та ЗЕП періодично змінює норми мінімальних резервів. Цей засіб грошово-кредитного регулювання має розв'язати чотири завдання. Розглянемо їх.

Завдання, що вирішуються обов'язковими мінімальними резервами.

Економічне завдання: в умовах свободи прийняття рішень і можливості ризикованих операцій забезпечити мінімальну стійкість банків, не допустити, щоб через цілковитий крах одного або кількох банків криза неплатежів і банкрутство поширилися на народне господарство. Завдання забезпечення мінімальної гарантованої стабільності банківської системи розв'язується встановленням розміру мінімальних резервів. Вони мають бути достатніми, щоб забезпечити роботу кожного банку на термін щонайменше один місяць.

Соціальне завдання: обов'язкові мінімальні резерви є гарантією від повного розорення вкладників. Xоч би якого банкрутства банк не зазнав, у нього все одно залишаться якась власність і вимоги. Разом з мінімальними резервами в центральному банку їх буде достатньо, щоб компенсувати вклади, насамперед дрібні й середні, якщо не повністю, то хоча б частково. Якби на рахунках Центрального банку Росії були мінімальні резерви численних фінансових корпорацій, що створили фінансові піраміди і оголосили себе банкрутами на початку 90-х років, то не сталося б такого масштабного пограбування мільйонів вкладників, які довірились їм.

Завдання створення резервів центрального банку і їх підтримка: обов'язкові резерви зберігаються в центральному банку на безстрокових рахунках. За рішенням керівництва центрального банку вони можуть збільшуватись чи зменшуватись, але завжди на рахунках залишається певний мінімум, який з розвитком банківського кредиту, збільшенням суми термінових зобов'язань поступово збільшується.

Отже, у центральному банку безстроково перебуває зростаюча сума чужих грошей, що їх називають у бухгалтерському обліку "чужі кошти, прирівняні до власних". Це — резерв центрального банку, який без будь-яких збитків може бути використаний у довгострокових цілях.

Надлишок коштів щодо наймінімальнішого рівня є середньо- і короткостроковим кредитом з боку комерційних банків центральному банку.

Забезпечення додаткових фінансових ресурсів — коротко-, серед-ньо-, довгострокових і безстрокових кредитів центральному банку — одне із завдань обов'язкового зберігання мінімальних резервів приватних банків на його рахунках. Як зазначалося, розміри цих ресурсів мають тенденцію до збільшення в міру збільшення активів приватних банків.

Важливе завдання центрального банку — забезпечувати могутнім інструментом ЗЕП. Якщо центральний банк знижує норму обов'язкових мінімальних резервів, то розміри реального капіталу в розпорядженні банків збільшуються, а оскільки капітал не може існувати без обігу, він вливається в економіку й стимулює ділову активність. Підвищення норми мінімальних резервів зменшує фінансову базу оперативної діяльності приватних банків, скорочує приплив позикового капіталу в народне господарство, у сферу зовнішньоекономічних зв'язків.

До зміни норми обов'язкових мінімальних резервів як засобу ЗЕП вдаються в розвинених країнах з ринковою економікою. Як правило, це відбувається в поєднанні з іншими інструментами. Обмежувачі ефективності цього засобу ЗЕП ті самі, що й зміни облікової ставки: інфляція, зростаюча незалежність великих фірм від кредиту, можливість використання дешевих іноземних джерел кредиту.

Виконання вимог центрального банку щодо норм резервів спирається на адміністративні заходи. В окремих країнах за порушення встановлених центральним банком норм з приватних банків стягуються великі штрафи (економічний інструмент). За злісне порушення норм відрахувань у резерви комерційний банк може бути позбавлений ліцензії на право проведення банківських операцій (адміністративний захід).

Однак порушення розпоряджень центрального банку про перерахунок обов'язкових мінімальних резервів на його рахунки — явище нечасте. По-перше, солідним приватним банкам немає сенсу псувати відносини з центральним банком. По-друге, існують способи переказування вкладів з країн, де високі норми обов'язкових резервів, до країн, де ці норми нижчі.