Розділи

загрузка...
3. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА: дерево цілей, національна макромодель, — методологічний інструментарій; 3.1. ДЕРЕВО ЦІЛЕЙ; Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

3. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА: дерево цілей, національна макромодель, — методологічний інструментарій

3.1. ДЕРЕВО ЦІЛЕЙ

Для того щоб зрозуміти механізм ЗЕП, доцільно розглянути загальний взаємозв'язок основних зовнішньоекономічних інтересів у суспільстві та ЗЕП.

Зовнішньоекономічні інтереси відображають індивідуальні й колективні потреби в матеріальних і суспільних благах, досягненні певних економічних і соціально-політичних цілей. Носії та виконавці цих господарчих інтересів є суб'єктами ЗЕП.

Носії зовнішньоекономічних інтересів — це фізичні та юридичні особи, які мають індивідуальні, групові та колективні економічні інтереси. Існує безліч можливостей для носіїв та виразників господарчих інтересів впливати на суб'єкти ЗЕП. Найефективніший захід — це багатомасштабні кампанії в засобах масової інформації, а також звертання до суду в разі порушення тих чи інших економічних інтересів, які захищають конституція й закони.

У демократичному суспільстві в кожної групи фізичних та юридичних осіб їх економічні інтереси у сфері міжнародних економічних відносин мають бути відображені в генеральних і стратегічних цілях ЗЕП.

Основна мета ЗЕП — забезпечити добробут людей, життєздатний розвиток особистості, суспільства, держави в контексті різноманітності та єдності внутрішніх і зовнішніх умов, які висувають параметри адаптації побудови ЗЕП до закономірностей системи міжнародних відносин, що змінюються.

І генеральна, і стратегічні цілі утворюють "дерево цілей" ЗЕП (рис. 3.1). Стратегічні цілі можна згрупувати в різні типи: кількісні (наприклад, збільшення зовнішньоторговельного обороту на

100 млрд грн, або на 20 %) і якісні (підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку). За часом, що необхідний для їх досягнення, стратегічні цілі поділяються на близькі, короткострокові (стимулювання експорту через девальвацію валюти), середньострокові (наприклад, створення у країні спільно з іноземними партнерами потужностей з випуску сучасних телекомунікаційних засобів) і довгострокові (скажімо, розширення науково-технологічного співробітництва з країнами ЄС та ін.). Якщо розглядати ЗЕП з боку цивілізаційних інтересів, то її мета високостратегічна. В Україні така стратегічна мета не була своєчасно усвідомлена. По суті, вона була підмінена поняттям "вступ до ЄС". Тут наявна методологічна помилка, яка до того ж відбиває те, що не цілком усвідомлене: значення загроз і викликів, що насуваються на країну з боку цивілі-заційного чинника. Якщо узагальнити сучасну глобальну ситуацію й урахувати інтереси національної безпеки, то стратегічною метою високого рівня ЗЕП України можна визнати забезпечення "вростання" національної економіки у світову економічну систему з метою доступу до повноправної участі у формуванні й розподілі світового доходу з використанням найсучасніших політичних та економічних технологій.

До найважливіших компонентів ЗЕП належать:

• організаційно-функціональний;

• управлінський;

• методологічний інструментарій;

• зовнішньоторговельний.

У межах стратегічної мети високого рангу формування національної моделі ЗЕП впливатиме на спрямованість функціонування національної економіки (або окремих суб'єктів світогосподарського спілкування) з метою інтернаціоналізованого відтворення. Об'єктом впливу такої політики є простір — економічний атлас світу (у тому числі його національна частина). Звідси оперування ЗЕП на економічному атласі, звичайно, не може обмежуватись однією поступальною стратегією. До ЗЕП входять реалізація багатьох різноманітних стратегічних конкретних цілей, що підпорядковані генеральній меті, служать їй. Без їх здійснення генеральної й стратегічної цілей високого рангу неможливо досягти.

Важливою характеристикою стратегічних цілей є їх тісний взаємозв'язок та конкретизація. Вони можуть перекривати одна одну. Так, пожвавлення кон'юнктури на світовому ринку на продукцію металургійної промисловості сприятиме збільшенню обсягів її виробництва та експорту.

До базових властивостей стратегічних цілей належить їх рангова організація. Як наслідок цілі нижчого рангу стають засобами щодо цілей вищого рангу. Розрізняють такі цілі:

• представницькі, тобто ті, що є трампліном для інших цілей;

• першого рангу — опосердковуючі, конкретні, що сприяють досягненню вищих з погляду нинішньої ситуації цілей;

• другого рангу — сприяють підтримуванню нормальної зайнятості в конкретній галузі та необхідної господарської кон'юнктури.

Кінцевою метою ЗЕП є сприяння зміцненню й оновленню соціального порядку.

Окремі цілі ЗЕП не лише можуть частково перекривати одна одну або відігравати опосередковану роль між собою, а й вступати в інші відносини.

Цілі можуть мати конфліктний характер. Конфлікт цілей виникає тоді, коли одна мета може перешкоджати іншій. Крім того, існують взаємовиключні цілі, які не сприймають взаємних компромісів взагалі.

Отже, у "дереві цілей" поряд із зв'язком підпорядкування існують зв'язки взаємодії, суперечності та взаємовиключення.

Продемонструємо співвідношення цілей ЗЕП різних рангів (рис. 3.2).

Виходячи із зазначеної схеми одна мета з урахуванням реальної ситуації на міжнародній арені й усередині країни може підпорядкувати собі різні цілі, що багато в чому пов'язано з рівнем усвідомлення і розуміння місця й ролі зазначеної мети, а також із встановленою на певному проміжку часу системою пріоритетів на "дереві цілей".

Розв'язання завдань ЗЕП характеризується високою динамікою, потребує виняткової гнучкості, що має зворотний вплив на "дерево цілей". Нестабільність — характерна ознака "дерева цілей". Так, в умовах системної кризи первісною метою є вихід з неї, а у вузькому, конкретному значенні — пожвавлення кон'юнктури. Решта цілей перебувають ніби в тіні первісної та підпорядковані їй. Практика й теорія дають підстави стверджувати, що в разі збільшення обсягів зовнішньої заборгованості й зменшення обсягів валютних резервів, за тривалого дефіциту платіжного балансу на перший план висувається мета "оздоровлення" платіжного балансу. їй підпорядковуються такі цілі: всебічне залучення капіталу у країну, підвищення конкурентоспроможності національних товарів на світовому ринку, інтенсивні пошуки іноземних інвесторів.

Окремі цілі з огляду на їх роль у досягненні кінцевої мети можуть бути:

• гармонійними, що взаємно сприяють їх досягненню;

• автономними, що не залежать одна від одної;

• суперечливими, що частково перекривають одна одну;

• взаємовиключними, що заперечують одна одну (конфлікт цілей);

• домінуючими, що відображують пріоритети ЗЕП. Безперечно, жодна мета не може охопити всієї гами можливих наслідків у разі її досягнення. Реалізація мети супроводжується побічними наслідками, як позитивними, так і негативними. Звідси важливим завданням суб'єктів ЗЕП у процесі її формування є визначення як мінімум позитивних наслідків на заданому проміжку часу, так і максимум негативних наслідків. Іншими словами, необхідно враховувати плюси й мінуси, пов'язані зі здійсненням тієї чи іншої мети. Ці величини — точки мінімуму позитивного й максимуму негативного ефекту — є межами вдалої ЗЕП.

Отже, тісне переплетення цілей ЗЕП потребує формування та реалізації цілей ЗЕП не окремо, а лише в тісній узгодженості одна з одною. Саме через це цілі ЗЕП як зовнішнього визначника державної економічної політики в сучасних урядових і партійних програмах формуються у вигляді геометричних фігур — многокутників (чотирикутник — помірне і стабільне економічне зростання, високий рівень зайнятості, стабільність цін (стійкість грошей), зовнішньоекономічна рівновага; "магічний п'ятикутник" — поряд з господарськими цілями справедливе утворення та розподіл доходів і власності; "шестикутник" — до перелічених у "п'ятикутнику" цілей додають безпеку й поліпшення навколишнього середовища).

Зазначимо, що використання терміна "магічний чотирикутник" зумовлене тим, що одночасно досягти всіх зазначених цілей винятково важко. У Німеччині цей термін чітко сформульований у законі про підтримання стабільності й зростання економіки.

З чотирьох цілей коротко розглянемо зовнішньоекономічну рівновагу. Вона обмежується сальдо поточних платежів, сальдо платіжного балансу і курсом національної валюти щодо валют інших країн. При активній, а інколи агресивній участі країни у світогосподарських зв'язках стан її кон'юнктури, зайнятості, рівня цін перебуває під істотним впливом зовнішньої економіки. Напрям і масштаби цього впливу залежать від сальдо балансів країни (активного чи пасивного), стану зовнішньої заборгованості, довгострокового вивезення капіталу й принципу формування курсу національної валюти.

Цілям зовнішньоекономічної рівноваги сприяють підвищення національної конкурентоспроможності, ефективна політика стабілізації національної економіки при плаваючому валютному курсі й розвиток довгострокового міжнародного економічного співробітництва.

Узагальнюючи викладене, варто зазначити, що цілі ЗЕП тісно пов'язані з її суб'єктами. Так, стратегічна мета високого рангу передбачає якісно нову роль її суб'єкта — держави, яка починає фігурувати в системі світового господарства як глобальний підприємець. Утім потрібно пам'ятати, що товарооборот відбувається за законами поточної кон'юнктури світового ринку. Це призводить до розшарування стратегічних цілей, що зумовлюється товарними формами та органозахисними (фірмовими тощо) структурами, що прагнуть до самостійного ярусу товарообороту. Це означає, що цілі взаємопов'язані з такими об'єктивними факторами, як товарні форми та організаційні структури.

Отже, будь-яка ЗЕП "дивиться" у зовнішній світ крізь "призму" "дерева цілей": система національної безпеки — організаційні структури зовнішньоекономічних зв'язків — зовнішня політика.

Одне слово, стабільність позицій ЗЕП не лише залежить від стратегічних цілей, а й визначається узгодженістю чотирьох стратегічних компонентів:

• міжнародною ситуацією загалом у системі зовнішніх зв'язків;

• станом "призми";

• становищем у національній економіці;

• соціально-політичною ситуацією у країні.

Сучасний світ жорстокий і безкомпромісний. Найменша неузгодженість зазначених компонентів призводить до виштовхування країни зі світової арени, перетворюючи її на аутсайдера світового розвитку. Іншими словами, ефективна реалізація стратегічних цілей ЗЕП потребує врахування багатоманітності її складових. Виконання такого завдання під силу лише державі. Тому вона не може залишатися байдужою до того, чи виконують національна економіка, зовнішня політика або інші компоненти свою роль у системі зовнішньоекономічних зв'язків. Цей процес опосередковується й реалізовується вбудовуванням у національну ЗЕП відповідної макромоделі зовнішньоекономічного зв'язку. За структурою ця модель, як і будь-яка зовнішньоекономічна модель, містить дуже важливі компоненти: основні закономірності, що зумовлюють природу зовнішньоекономічних зв'язків; відповідні форми — управлінську та організаційну функціональну (формування організаційної піраміди зовнішньоекономічного зв'язку). Адекватний методологічний апарат прийняття стратегічних рішень. Отже, однією з умов реалізації стратегічних цілей і національних інтересів є вбудовування відповідної макромоделі в ЗЕП.

Під макромоделлю розуміють систему атрибутів, що забезпечують взаємодію національної економіки країни і світогосподарської системи (з метою реалізації національних стратегічних цілей і завдань).