Розділи

загрузка...
2.5. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН І ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ; Контрольні питання ; Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

2.5. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН І ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Між зовнішньоекономічною політикою, зовнішньоекономічним процесом конкретної держави й сучасною системою міжнародних економічних відносин існує фундаментальний, всеохоплюючий і вирішальний об'єктивний зв'язок. Водночас — і це аж ніяк не суперечить цьому явищу — зовнішньоекономічна політика держави у процесі функціонування та розвитку системи міжнародних економічних відносин є суб'єктивним чинником, що породжує або зумовлює різні суб'єктивні відносини з цією системою.

Сучасна система міжнародних економічних відносин залежить від зовнішньоекономічної політики держав. Однак міжнародні економічні відносини аж ніяк не механічно відбивають зовнішньоекономічну політику держави, а відтворюють її внутрішні економічні відносини на міжнародній арені. Система міждержавних економічних відносин значною мірою абстрагована від конкретної зовнішньоекономічної політики різних держав і концентровано відтворює певні суспільно-економічні відносини. Міжнародні економічні відносини порівняно із зовнішньоекономічною політикою держав — вторинні або третинні, похідні, перенесені явища. Роль міжнародних економічних відносин у цьому разі полягає саме в тому, що вони опосередковують, переносять ці відносини. У міжнародних економічних відносинах, в їх до певної міри самостійній системі виникають нові об'єктивні закономірності функціонування й розвитку, що своєрідно переломлюють розвиток зовнішньоекономічної політики окремих держав. Переносячи опосередковано свою зовнішньоекономічну політику в міжнародні економічні відносини, держава у своєму зовнішньополітичному й зовнішньоекономічному процесі насамперед відтворює взаємодію внутрішньої та зовнішньої економічної політики.

Механізм опосередкованого перенесення громадсько-економічних відносин у зовнішньоекономічну політику окремих держав не тотожний механізму взаємозв'язку економічних, політичних, ідеологічних, воєнних, правових відносин міжнародного характеру. Міжнародні економічні відносини як взаємодії різних за характером економічних відносин суспільств і держав радикально відрізняються від економічних відносин у внутрішньому розвитку суспільств і держав і мають комплексний характер. Ця комплексність властива відносинам різних рівнів "по вертикалі" і "по горизонталі".

Зрозуміло, неможливо побудувати абстрактну, правильну для всіх часів і ситуацій ієрархію економічних, політичних, ідеологічних, воєнних і правових міжнародних відносин, заздалегідь виявити неминучий причинно-наслідковий ланцюг цих відносин. Однак потрібно визнати, що політичні відносини в цьому комплексі є ядром, своєрідним фокусом і основним регулятором взаємозв'язку інших видів міжнародних відносин. У цьому розумінні йдеться про домінування політичних відносин над іншими.

Водночас міжнародні економічні відносини не є лише "надбудовою" над економічною політикою держав, що беруть участь у цій політиці, як це властиво кожному суспільству. Будь-яка спроба скопіювати для міжнародних економічних відносин існуючий у внутріш-ньоекономічному розвитку взаємозв'язок, механічно перенести на міжнародні економічні відносини є, очевидно, великою помилкою.

Міжнародні економічні відносини є продуктом внутрішньої й зовнішньої політики і порівняно самостійного розвитку економічних відносин на міжнародній арені. Між ними існує система взаємоза-лежностей, однак вона не автоматична, не однолінійна. Між ними можуть бути глибокі суперечності, їх розвиток може виявитись на різних рівнях, навіть на різних полюсах. Міжнародне економічне життя багате на такі приклади.

Складний, багатоступінчастий, опосередкований процес формування і здійснення зовнішньоекономічної політики держав переносить внутрішньодержавні економічні відносини у сферу міжнародних економічних відносин, неодноразово й досить відчутно модифікуючи первісну внутрішньосуспільну основу і навіть вторинну за характером основу, закладену в зовнішньоекономічну політику конкретних держав. Той самий багаторазово опосередкований процес формування й реалізації зовнішньоекономічної політики в основному переносить і зворотний вплив вторинних, критичних, похідних явищ, відображених у міжнародних економічних відносинах, на рівні зовнішньосуспільного розвитку держави. Цей процес так само постійний і безперервний. Структура процесу формування і здійснення зовнішньоекономічної політики держав значною мірою визначається тим, що в його основі лежить складний об'єкт, точніше, система різних об'єктів, що розвиваються або одночасно, або в різні моменти. Системно-структурний характер цього процесу багато в чому формується системно-структурним характером об'єкта або об'єктів зовнішньоекономічної політики держав. Структурні складові конкретного процесу формування і здійснення зовнішньоекономічної політики країни можуть розвиватися у взаємозв'язку з будь-якими зовнішніми щодо розглядуваного процесу власними детермінантами, що входять у його структуру. Структура цього процесу — організація, взаємозв'язок, взаємодія сторін, частин, елементів.

Процес розвитку — це конкретно-історичні взаємопов'язані стани об'єкта.

Якщо в розвиненій системі зовнішньоекономічної політики кожний зовнішньоекономічний зв'язок передбачає інший в конкретно-економічній формі, то це спостерігається в будь-якій системі зовнішньоекономічної політики. Розуміння взаємодії щодо процесу загалом і щодо розглядуваного зокрема пов'язане з тим (і це важливо для системного характеру об'єкта зовнішньоекономічної політики держави та процесу її розробки і впровадження), що кожна причина є водночас наслідком, і навпаки.

У системі міжнародних економічних відносин функції формування й розвиток зовнішньоекономічної політики не можуть бути ні теоретично, ні практично хоч якось відокремлені одна від одної ні в часі, ні у просторі. Процес формування означає як щодо теорії, так і щодо практики реалізацію зовнішньоекономічної політики. Здійснення зовнішньоекономічної політики означає водночас її подальше формування. Формування — один з аспектів зовнішньоекономічної політики конкретної держави, що може відповідати здійсненню інших аспектів, і навпаки. Умовно можливе виокремлення кожної з цих функцій, звичайно, якщо це диктуватиметься науковими або практичними цілями. І все-таки потрібно пам'ятати, що це завжди і за будь-яких умов єдиний, неподільний, безперервний, багато в чому замкнений, самовідтворюваний процес, в якому обидва аспекти — формування і здійснення зовнішньоекономічної політики — у різних формах діалектично взаємодіють, визначають один одного, часто відбуваються не послідовно, а паралельно, взаємопереплетено.

Структуру процесу слід, очевидно, опановувати (вивчати, досліджувати, усвідомлювати тощо) як "по горизонталі", ураховуючи різні роздрібнені складові, процеси та їх взаємозв'язки в руслі загального процесу (паралельно здійснювані курси зовнішньоекономічної політики за різними, навіть формально не пов'язаними проблемами в різних регіонах, у різних векторах), так і "по вертикалі" (на різних рівнях). При цьому необхідно розглядати як різні аспекти процесу, так і взагалі окремі процеси. У житті, природно, обидва аспекти структури взаємопов'язані в єдиний і безперервний процес. Струк-туризація має в певному розумінні умовний і скороминущий характер, оскільки структура може зазнавати змін і в "горизонтальному", і у "вертикальному" аспекті.

Зовнішньоекономічна політика держави як цілісний процес характеризується взаємодією окремих процесів. Наприклад, для зовнішньоекономічної політики України такі окремі процеси можуть бути пов'язані з її членством у СНД і економічним співробітництвом з Росією, для зовнішньоекономічної політики Німеччини — з необхідністю розвитку ЄС як інструмента реалізації німецької стратегії у XXI ст., для США — з їх залученням до нафтових справ на світовому ринку. Ці окремі процеси під час більш загального процесу можуть об'єктивно чи суб'єктивно взаємопов'язуватися, вступати у взаємодію. Формування зовнішньоекономічної політики України щодо сплати боргів іноземним кредиторам органічно пов'язане зі здійсненням державної політики загалом, більш-менш прийнятної насамперед для Вашингтона. З цим же певною мірою пов'язані кроки України, спрямовані на встановлення тісніших відносин з усіма країнами сімки (США, Німеччина, Франція, Велика Британія, Японія, Канада, Італія) та Росією. Вони, з одного боку, є своєрідним елементом формування нової "збалансованості" позиції української держави з розвиненими країнами світу, а з іншого — елементом здійснення зовнішньої політики загалом і зовнішньоекономічної зокрема. Такі взаємодії можна поширити й на зовнішньоекономічну політику України загалом як європейську державу у Кавказькому та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Загальною довгостроковою взаємодією охоплено в зовнішньоекономічній політиці світу більш окремі процеси зовнішньоекономічних відносин: США — Європа, Україна — Росія, Німеччина — ЄС, Японія — США, Китай — США, Росія — Білорусь та ін. Для загального процесу формування й здійснення зовнішньоекономічної політики України окремими є відносини України з Польщею, Туреччиною, Туркменією, Росією з питань торгівлі енергоресурсами. Загалом окремі зовнішньоекономічні процеси завжди створюють систему зовнішньоекономічних відносин будь-якої країни в контексті процесу формування і здійснення зовнішньоекономічної політики в конкретний історичний момент. А втім, і цей процес у кінцевому підсумку є частиною масштабніших суспільно-політичних процесів.

Структурування процесу формування і здійснення зовнішньоекономічної політики "по горизонталі" взаємопов'язане зі структу-руванням "по вертикалі" у часі. Процес закономірно складається в часі з деяких якісно та кількісно різних стадій, подій або станів, що відбуваються відповідно у коротший проміжок часу, ніж безперервний процес зовнішньоекономічної політики загалом.

Тривалість розглядуваного процесу має дві закономірні ознаки. Повторювані характеристики багатьох однорідних окремих випадків можуть бути притаманні й іншим таким окремим процесам всередині більш загального процесу, формування і здійснення зовнішньоекономічної політики. Усе, що характерно для тривалого часового фрагмента розглядуваного процесу, характерно й для найближчих, а інколи і не лише для найближчих на момент аналізу минулих і майбутніх стадій цього процесу. Важливо й те, що різні взаємодіючі окремі процеси зовнішньоекономічної політики можуть відбуватись одночасно або в різний час, повністю або частково накладаючись у часі один на одного, гальмуючи або підштовхуючи, входячи в суперечності один з одним, ускладнюючи структуру процесу формування і здійснення зовнішньоекономічної політики "по вертикалі".

Усі явні або приховані від стороннього спостерігача "кінцеві" результати того чи іншого окремого процесу, конкретного зовнішньополітичного рішення щодо економічного співробітництва або його реалізації насправді є лише умовною точкою розвитку розглядуваного процесу. Насправді це є продовженням або попереднього розвитку певної ситуації, або проблеми внутрішньої та зовнішньої політики конкретної держави, або інших пов'язаних з ними ситуацій і проблем. Водночас це може бути вихідним пунктом подальшого розвитку цієї зовнішньоекономічної ситуації чи проблеми або взаємопов'язаних з ними інших ситуацій і проблем. Крім того, "вихід" цього процесу — конкретні зовнішні економічно-політичні рішення і їх реалізація, зовнішньоекономічна політика країни загалом.

Реальна зовнішньоекономічна політика продовжує брати участь у цьому процесі і по суті, і як конкретний фактор. Оскільки це відбувається безперервно, то іноді важко визначити " у чистому вигляді" моменти "виходу" і "входу" таких елементів розробки й здійснення зовнішньоекономічної політики.

Структурування процесу функціонування та розвитку зовнішньоекономічної політики "по вертикалі" у часі — не легше, а можливо, важче завдання, ніж структурування "по горизонталі". Слід пам'ятати, що насправді таке структурування і взаємозв'язок мають здійснюватись одночасно. Виокремлення розвитку "по вертикалі" одного окремого процесу є штучним, бо насправді його неможливо вирвати з ширшого, загального контексту зовнішньоекономічної політики держави в певний період ("по горизонталі" на кожному історичному етапі). У цьому полягає специфіка процесу формування й здійснення зовнішньоекономічної політики.

Закономірності розвитку процесу розробки й здійснення зовнішньоекономічної політики держави виявляються безпосередньо під час процесу, у його взаємодії із соціальними середовищами, де він відбувається, з факторами, які на нього впливають і які він породжує або змінює.

Аналізуючи закономірності розглядуваного процесу, слід, як це випливає з аналізу його сутності та структури, ураховувати кілька груп суттєвих для цього характеристик: якісні, змістовні й ті, що визначають специфічну матеріальну природу розглядуваного процесу та його об'єкта; простір, у межах якого цей процес відбувається; часові масштаби.

Контрольні питання

1. Оцінка системного регламенту ЗЕП.

2. Світ ЗЕП: головні акценти та орієнтири.

3. Чинники процесу формування та здійснення ЗЕП.

4. Система міжнародних відносин як контекст ЗЕП.

5. Поняття "співвідношення сил" як критерій системи функціонування ЗЕП.

6. Взаємозв'язок міжнародних економічних відносин і ЗЕП.