Розділи

загрузка...
9.4. Аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємств. Оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпеки) підприємства; Економічний аналіз (конспект)

9.4. Аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємств. Оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпеки) підприємства

Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність. Вона трактується як можливість своєчасно погасити свої платіжні зобов’язання наявними грошовими ресурсами.

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх у готівку.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з коротко-строковими зобов’язаннями у пасиві, які групуються за ступенем терміновості погашення.

Відповідно до наведеної тези поточні активи можна поділити на три групи:

1) гроші та короткострокові фінансові вкладення (найбільш ліквідна група);

2) готова продукція, відвантажені товари та дебіторська заборгованість;

3) виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Платіжні зобов’язання підприємства поділяють на такі три групи:

1) заборгованість, терміни оплати якої вже настали;

2) заборгованість, яка повинна бути погашена найближчим часом;

3) довгострокова заборгованість.

Відповідно до цього розраховують поточну, абсолютну та проміжну та загальну ліквідність.

Щоб визначити поточну ліквідність, необхідно ліквідні засоби першої групи порівняти з платіжними зобов’язаннями першої групи. Якщо цей коефіцієнт буде дорівнювати одиниці, то на підприємстві є всі можливості своєчасно розрахуватися за всіма зобов’язаннями, термін оплати яких настав.

Показники абсолютної, проміжної та загальної ліквідності використовуються для оцінки перспективної платоспроможності.

Абсолютна ліквідність визначається відношенням ліквідних засобів першої групи до всієї суми короткострокових боргів підприємства (III розділ пасиву балансу). Її значення визнається достатнім , якщо вона вища 0,25 – 0,30. Це означає, що в даний момент часу підприємство може погасити 25 – 30% всіх короткострокових боргів.

Проміжна ліквідність – це відношення ліквідних засобів перших двох груп до загальної суми короткострокових боргів підприємства. Задовільним є співвідношення 1:1. Проте, якщо велику частку ліквідних засобів становить дебіторська заборгованість, частину якої важко своєчасно стягнути, таке співвідношення може виявитися недостатнім. У таких випадках рекомендується співвідношення 1,5:1.

Загальний коефіцієнт ліквідності розраховується відношенням всієї суми поточних активів, включаючи запаси і незавершене виробництво, до загальної суми короткострокових зобов’язань. Задовільне значення цього коефіцієнта – 1,5-2,0.

Однак, коефіцієнти ліквідності – показники відносні і протягом деякого часу не змінюються, якщо пропорційно зростають чисельник і знаменник дробу. Але за цей час фінансове положення може істотно змінитися: може зменшитися прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт оборотності. Тому для більш об’єктивної оцінки ліквідності використовують таку факторну модель:

Клік= (поточні активи / балансовий прибуток) х (балансовий прибуток / короткострокові борги).

Перший дріб у виразі характеризує вартість поточних активів на гривню прибутку; другий дріб свідчить про здатність підприємства погашати свої борги за рахунок результатів своєї діяльності. Він характеризує сталість фінансів. Чим вище його рівень, тим краще фінансовий стан підприємства. Для розрахунку впливу цих чинників можна використовувати способи ланцюгових підстановок чи абсолютних різниць.

Платоспроможність підприємства дуже тісно пов’язана з поняттям кредитоспроможності. Кредитоспроможність – це такий фінансовий стан, який дозволяє своєчасно повернути кредит банку. При оцінці кредитоспроможності враховуються репутація позичальника, розмір і склад його майна, стан економічної і ринкової кон’юнктури, сталість фінансового стану та ін.

На першому етапі аналізу кредитоспромож-ності вивчають акуратність оплати рахунків кредиторів, тенденції розвитку підприємства, мотиви звернення за позикою, склад і розмір боргів підприємства.

Другий етап визначення кредитоспромож-ності передбачає оцінку фінансового стану позичальника та його сталості. Тут враховуються не тільки платоспроможність, але і ряд інших показників: рівень рентабельності виробництва, коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, ефект фінансового важеля, наявність власного оборотного капіталу, стабільність виконання виробничих планів, питома вага заборгованості за кредитами у валовому прибутку, співвідношення темпів зростання валової продукції з темпами зростання кредитів банку, суми і терміни простроченої заборгованості по кредитах та ін.

При оцінці платоспроможності і кредито-спроможності підприємства слід враховувати, що проміжний коефіцієнт ліквідності не повинен бути нижчим 0,5, а загальний коефіцієнт ліквідності – менше 1,5. При загальному коефіцієнті ліквідності менше 1 підприємство вважається некредитоспроможним.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, необхідно знати запас його фінансової стійкості (зону безпеки). З цією метою розраховується поріг рентабельності: сума виручки, яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитку. Рентабельність при такій виручці дорівнюватиме нулю.

Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних витрат у складі собівартості реалізованої продукції до частки маржинального доходу від виручки. Маржиналь-ний доход підприємства – це сума постійних витрат та прибутку.

Виходячи з порогу рентабельності, можна розрахувати запас фінансової стійкості підприємства за формулою:

ЗФС = ((виручка – поріг рентабельності) / виручка) х 100.

У ході аналізу аналітик повинен з’ясувати, наскільки близький або далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститися виручка підприємства.

На закінчення своєї роботи аналітику необхідно узагальнити всі результати аналізу і зробити точний діагноз фінансового стану підприємства, а також його прогноз на перспективу. Слід розробити конкретні заходи, що дозволять поліпшити фінансовий стан підприємства.