Розділи

загрузка...
9.2. Аналіз використання капіталу; Економічний аналіз (конспект)

9.2. Аналіз використання капіталу

Ефективність використання капіталу залежить від швидкості його обігу. Затримка руху коштів призводить до уповільнення оборотності капіталу, вимагає додаткових вкладень і може спричинити значне погіршення фінансового стану підприємства. Однак, потрібно прагнути не тільки прискорення руху капіталу на всіх стадіях кругообігу, але й максимальної його віддачі, яка полягає у збільшенні суми прибутку на одну гривню капіталу. Це досягається шляхом раціонального та економного використання всіх ресурсів, недопущення їхніх перевитрат, втрат на різних стадіях кругообігу. Тобто, ефективність використання капіталу характеризується і його віддачею (рентабельністю), яка є відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного та оборотного капіталу.

Швидкість оборотності капіталу характеризується такими показниками:

- коефіцієнтом оборотності (Коб):

Коб = (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг) / (середньорічна вартість капіталу і його частин);

- тривалістю одного обороту (Тоб):

Тоб = (середньорічна вартість капіталу) х (кількість календарних днів за аналізований період) / (виручка від реалізації продукції).

Середні залишки всього капіталу та окремих видів оборотних коштів розраховують за середньою хронологічною: 1/2 суми на початок періоду плюс залишки на початок кожного місяця (кварталу) плюс 1/2 залишку на кінець періоду і результат ділимо на кількість місяців (кварталів) за звітний період.

У процесі аналізу необхідно вивчити оборотність капіталу не тільки в цілому, але і за стадіями кругообігу. Це дозволить простежити, на яких стадіях відбулося прискорення або уповільнення оборотності капіталу. Для цього середні залишки окремих видів поточних активів потрібно розділити на одноденний оборот.

Тривалість обороту капіталу багато в чому залежить і від органічної будови капіталу (співвідношення основного та оборотного капіталу). Чим вища частка основного капіталу в загальній його сумі, тим повільніше він обертається, і навпаки: при збільшенні питомої ваги оборотних активів пришвидшується загальна оборотність капіталу. Залежність загальної тривалості обороту капіталу можна виразити таким чином:

Тс.об. = Тоб.к. / ПВоб.

де Тс.об середня тривалість обороту загальної суми капіталу;

Тоб.к. тривалість обороту оборотного капіталу;

ПВоб. питома вага оборотного капіталу в загальній сумі.

Для розрахунку впливу даних чинників використовується спосіб ланцюгових підстановок. Алгоритм розрахунку наступний:

1) розраховується середня тривалість обороту загальної суми капіталу за базисний період: Тс.об.б = Тоб.к.б / ПВоб.б;

2) розраховується умовна величина, що означає середню тривалість обороту загальної суми капіталу при тривалості обороту оборотного капіталу за базисний період і питомій вазі оборотного капіталу в загальній сумі за аналізований період: Тс.об.ум = Тоб.к.б / ПВоб.ан;

3) розраховується середня тривалість обороту загальної суми капіталу за аналізований період: Тс.об.ан = Тоб.к.ан / ПВоб.ан;

4) розраховується вплив чинників на зміну середньої тривалості обороту загальної суми капіталу:

а) вплив зміни долі оборотного капіталу: (Тс.об.ум – Тс.об.б);

б) вплив швидкості оборотності поточних активів: (Тоб.к.ан – Тс.об.ум).

Загальна оборотність оборотного капіталу – це сума окремих показників оборотності за видами поточних активів. Окремі показники оборотності, розраховані виходячи з виручки, необхідні для визначення впливу кожної статті поточних активів на зміну загальної тривалості обороту оборотного капіталу. Такий оборот окремих елементів характеризує не загальна сума виручки від реалізації продукції, а сума обороту за кредитом бухгалтерських рахунків, на яких відображаються різні види поточних активів (для незавершеного виробництва – випуск готових виробів; для виробничих запасів – витрати їх на виробництво; для залишків готової продукції – її відвантаження покупцям; для дебіторської заборгованості – кредитові обороти за рахунками дебіторів і т.д.).

Економічний ефект у результаті прискорення оборотності виражається у відносному вивільненні коштів з обороту, а також у збільшенні суми прибутку. Сума вивільнених коштів з обороту в зв’язку з прискоренням або додатковим їх залученням в оборот при уповільненні оборотності визначається шляхом множення одноденного обороту за реалізацією на зміну тривалості обороту:

+Е=((фактична виручка) / (дні в періоді)) х Тоб.

Збільшення суми прибутку за рахунок зміни коефіцієнта оборотності капіталу можна розрахувати шляхом множення приросту коефіцієнта оборотності на фактичний коефіцієнт рентабельності продажу і на фактичну середньорічну суму капіталу:

П = Коб х Rрпф х Кф.

У ході аналізу необхідно також оцінити прибутковість використання капіталу. Для цього обчислюють три основні показники прибутковості:

- загальну рентабельність інвестованого капіталу;

- ставку прибутковості позичкового капіталу, інвестованого кредиторами;

- ставку прибутковості (рентабельності) власного капіталу.

Загальна рентабельність інвестованого капіталувизначається відношенням загальної суми прибутку ( власника і кредиторів як до сплати податків, так і після) до маси інвестованого ними капіталу.

Розрахунок, виходячи з прибутку до сплати податків, проводиться таким чином:

R = ВП / (ВК + ПК),

де ВП – валовий прибуток до сплати податків та відсотків за позиками;

ВК – власний капітал;

ПК – позичковий капітал;

Розрахунок після сплати податків:

R = (ЧП + ФВ) / (ВК + ПК),

де ЧП – чистий прибуток після виплати податків та відсотків;

ФВ – фінансові витрати щодо обслуговування кредиторської заборгованості.

Ставка рентабельності позичкового капіталу розраховується відношенням маси прибутку, виплаченого власниками кредиторам, до суми інвестованого ними капіталу:

РПК = (сума виплачених відсотків за кредити інвесторам) / (середньорічна сума боргових зобов’язань підприємства (включаючи борги постачальникам та іншим кредиторам)).

Рентабельність власного капіталу – це відношення маси чистого прибутку, отриманого за звітний період, до середньорічної вартості власного капіталу:

РВК = ЧП / ВК.

Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестованого капіталу, обчисленого на основі прибутку після сплати податків, утворюється за рахунок ефекту фінансового важеля. Він може бути розрахований таким чином:

ЕФВ = (R(1 – Ко) – СВ) х (ПК / ВК),

де Ко – коефіцієнт оподаткування;

СВ – ставка позичкового відсотка, передбачена контрактом.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позичкових коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність вище позичкового відсотка.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

1) різниці між рентабельністю інвестованого капіталу, розрахованого після сплати податку, і ставкою відсотка за кредити;

2) плеча фінансового важеля, тобто відношення: ПК / ВК.

Позитивний ефект фінансового важеля виникає, якщо (R(1 – Ко) – СВ)>0. Якщо (R(1 – Ко) – СВ)<0, створюється негативний ефект фінансового важеля (ефект “кийка”), у результаті чого відбувається “проїдання” власного капіталу.