Розділи

загрузка...
7.3. Аналіз витрат на оплату праці; Економічний аналіз (конспект)

7.3. Аналіз витрат на оплату праці

У собівартості промислової продукції витрати на заробітну плату складають від 10 до 20 %. Тому зниження трудомісткості виробництва значною мірою визначають можливості зниження собівартості продукції.

Загальна сума прямих витрат на оплату праці змінюється під впливом таких чинників:

- обсягу виробництва товарної продукції;

- структури товарної продукції;

- питомої зарплати на одиницю продукції.

Питома зарплата на одиницю продукції у свою чергу залежить від трудомісткості продукції та рівня оплати праці за одну людино-годину.

Аналіз впливу названих чинників здійснюється за допомогою прийому ланцюгових підстановок. Алгоритм розрахунку такий:

1) визначається планова сума прямої зарплати (з метою перевірки): ПЗПпл = (плановий обсяг виробництва продукції) х (планова трудомісткість продукції) х (плановий рівень оплати праці за 1 людино-годину);

2) аналогічно визначається фактична сума прямої зарплати: ПЗПф = (фактичний обсяг виробництва продукції) х (фактична трудомісткість продукції) х (фактичний рівень оплати праці за 1 людино-годину);

3) визначається умовна сума прямої зарплати (за планом, перерахованим на фактичний випуск продукції при її плановій структурі): ПЗПум1 = [(плановий обсяг виробництва продукції) х (планова трудомісткість продукції) х (плановий рівень оплати праці за 1 людино-годину)] х (коефіцієнт виконання плану випуску товарної продукції);

4) визначається умовна сума прямої зарплати стосовно планового рівня затрат на фактичний випуск продукції: ПЗПум2 = (фактичний обсяг виробництва продукції) х (планова трудомісткість продукції) х (плановий рівень оплати праці за 1 людино-годину);

5) визначається умовна сума прямої зарплати фактично при плановому рівні оплати праці: ПЗПум3 = (фактичний обсяг виробництва продукції) х (фактична трудомісткість продукції) х (плановий рівень оплати праці за 1 людино-годину);

6) визначається відхилення фактичних прямих витрат на оплату праці від планових: (ПЗПф – ПЗПпл);

7) визначається вплив чинників на зміну прямих витрат на оплату праці:

а) обсягу виробництва продукції: (ПЗПум1 – ПЗПпл);

б) структури виробництва продукції: (ПЗПум2 – ПЗПум1);

в) трудомісткості продукції: (ПЗПум3 – ПЗПум2);

г) рівня оплати праці: (ПЗПф – ПЗПум3).

Аналіз прямих затрат на оплату праці за випуск окремих видів продукції проводиться за тією ж схемою, але без розрахунку впливу структури виробництва продукції (тобто алгоритм передбачає на одну умовну величину менше).

Далі необхідно проаналізувати зміну прямої зарплати на одиницю продукції під впливом трудомісткості та рівня середньогодинної оплати праці. Це можна зробити за допомогою прийому абсолютних різниць. Щоб визначити вплив питомої трудомісткості продукції (в людино-годинах на одиницю виробів) на зміну зарплати на 1 виріб, необхідно відхилення фактичної трудомісткості від планової помножити на плановий рівень середньогодинної оплати праці. Вплив середньогодинної оплати праці визначається шляхом множення відхилення за нею на фактичну питому трудомісткість.

Непрямі затрати на оплату праці залежать від двох чинників: середньої зарплати та кількості працівників апарату управління. Розрахунок впливу цих чинників також проводиться з використанням прийому абсолютних різниць. Вплив зміни чисельності працівників на непрямі затрати щодо оплати праці розраховується шляхом множення відхилення чисельності на планову середню зарплату. Вплив зміни середньої зарплати визначається як добуток відхилення за середньою зарплатою та фактичною чисельністю працівників.

Завдання аналізу полягає також у визначенні резервів скорочення собівартості продукції. Основними з них є:

- збільшення обсягів виробництва продукції, яке за рахунок економії на постійних витратах дає змогу досягти скорочення собівартості одиниці продукції;

- скорочення затрат на виробництво продукції у результаті проведення організаційно-технічних заходів.

Резерви скорочення затрат розраховують за кожною статтею витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів. Наприклад, економія затрат щодо оплати праці розраховується таким чином:

[(трудомісткість виробів після впровадження відповідних заходів) – (трудомісткість виробів до впровадження заходів) х (плановий рівень середньогодинної оплати праці)] х (плановий обсяг виробництва продукції).

Отриманий результат слід збільшити на процент соціальних зборів, що входять до собівартості продукції.

Економія матеріальних затрат розраховується таким чином:

[(витрати матеріалів на одиницю продукції після впровадження відповідних заходів) – (витрати матеріалів на одиницю продукції до впровадження заходів)] х (плановий рівень цін на матеріали) х (плановий обсяг виробництва продукції).

Слід також врахувати можливі додаткові витрати на збільшення обсягів виробництва продукції. Їх розраховують шляхом множення визначеного резерву збільшення випуску на фактичний рівень питомих змінних витрат.