Розділи

загрузка...
5.1.4. Аналіз фонду заробітної плати; Економічний аналіз (конспект)

5.1.4. Аналіз фонду заробітної плати

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємствах слід проводити у тісному взаємозв’язку з дослідженням питань оплати праці.

Аналізуючи фонд заробітної плати, в першу чергу необхідно розрахувати абсолютне та відносне відхилення його фактичної величини від планової. Такі відхилення визначаються як в цілому по підприємству, так і по виробничих підрозділах та категоріях працівників. Відносні відхилення при цьому розраховуються як різниця між фактично нарахованою зарплатою і плановим фондом, скоригованим на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції. Але слід зауважити, що такому корегуванню підлягає лише змінна частина фонду заробітної плати (зарплата робітників за відрядними розцінками, премії за виробничі результати, відпускні відповідно до частки змінної зарплати), яка змінюється пропорційно обсягам виробництва продукції. Тому при розрахунках відносного відхилення щодо фонду зарплати використовують поправочний коефіцієнт питомої ваги змінної зарплати у загальному фонді.

Таким чином, у кінцевому результаті формула відносного відхилення фонду зарплати матиме такий вигляд:

ФЗПвідн. = ФЗПф – [ФЗПпл х (100 + ВП% х Кп) / 100],

де ФЗП – фонд зарплати;

ВП% – процент перевиконання плану випуску продукції;

Кп – поправочний коефіцієнт (питома вага змінної заробітної плати у загальному фонді).

У ході аналізу необхідно з’ясувати, під впливом яких чинників сталися зміни фонду заробітної плати?

Для цього окремо аналізують змінну та постійну частини фонду зарплати.

На змінну частину фонду зарплати впливають такі чинники: обсяг виробництва продукції, структура продукції, питома трудомісткість, рівень середньогодинної оплати праці. Розрахунок впливу цих чинників проводиться способом ланцюгових підстановок. Алгоритм розрахунку наступний:

1) розраховується абсолютне відхилення фактичної змінної частини фонду зарплати від планової;

2) розраховується умовна величина 1 змінної частини фонду зарплати (за планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції при плановій структурі): ЗФЗПум1 = ЗФЗПпл х% виконання плану з виробництва продукції / 100;

3) розраховується умовна величина 2 змінної частини фонду зарплати (за планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції і фактичну структуру): ЗФЗПум2 = [(фактичний обсяг виробництва продукції і-го виду) х (пряма оплата праці за одиницю продукції і-го виду за планом)];

4) розраховується умовна величина 3 змінної частини фонду зарплати (фактично при фактичній питомій трудомісткості та плановому рівні оплати праці): ЗФЗПум3 = [(фактичний обсяг виробництва продукції і-го виду) х (фактична питома трудомісткість продукції і-го виду) х (плановий рівень оплати праці за 1 людино-годину)];

5) визначається вплив чинників на абсолютне відхилення фактичної змінної частини фонду зарплати від планової:

а) обсягу виробництва продукції: (ЗФЗПум1 – ЗФЗПпл);

б)структури виробленої продукції: (ЗФЗПум2 – ЗФЗПум1);

в)питомої трудомісткості продукції: (ЗФЗПум3 – ЗФЗПум2);

г) рівня оплати праці: (ЗФЗПф – ЗФЗПум3).

Постійна частина фонду оплати праці залежить від двох чинників: середньоспискової чисельності працівників-погодинників та середнього заробітку за аналізований період. Середній заробіток, у свою чергу, залежить від кількості відпрацьованих днів у середньому одним робітником за аналізований період, середньої тривалості робочого дня та середньогодинного заробітку.

Вплив цих чинників на зміну постійної частини фонду зарплати можна розрахувати способом абсолютних різниць. Наприклад, обсяг впливу зміни середньоспискової чисельності працівників-погодинників (кількісний чинник) визначається як добуток відхилення за чисельністю та плановим середнім заробітком одного працівника за аналізований період. Вплив зміни середнього заробітку (якісний чинник) визначається як добуток відхилення за середнім заробітком та фактичною чисельністю працівників-погодинників.

Постійну частину фонду зарплати можна представити і таким чином:

ПФЗП = КП x Д x Т x ГЗП,

де КП – кількість працівників;

Д – кількість відпрацьованих днів одним працівником у середньому за рік;

Т – середня тривалість робочого дня;

ГЗП – середньогодинна зарплата одного працівника.

Виходячи з цієї моделі, можна визначити вплив інших названих вище чинників на зміну постійної частини фонду зарплати:

а) кількості відпрацьованих днів одним працівником у середньому за рік: ПФЗП = КПф x (Дф – Дпл)x Тпл x ГЗПпл;

б) середньої тривалості робочого дня: ПФЗП = КПф x Дф x (Тф – Тпл)x ГЗПпл;

в) середньогодинної зарплати одного працівника: ПФЗП = КПфx Дф x Тф x (ГЗПф – ГЗПпл).

У процесі аналізу необхідно також встановити відповідність між темпами зростання середньої зарплати та продуктивності праці. Для цього розраховуються індекси середньої зарплати та продуктивності праці:

Ісз = СЗф / СЗб, Ірв = РВф / РВб,

де СЗ – середня зарплата (фактична за аналізований період та базисна);

РВ – середньорічний виробіток (фактичний за аналізований період та базисний).

В умовах інфляції рекомендується при розрахунку індексу середньої зарплати враховувати індекс зростання споживчих цін (Іц):

Ісз = СЗф / (СЗб x Іц).

Слід також розрахувати коефіцієнт випередження (відставання) темпів зростання продуктивності праці:

Кв = Ірв / Ісз.

Якщо значення цього коефіцієнта перевищує 1, то темпи зростання продуктивності праці випереджають темпи зростання зарплати.

Зміна співвідношення між темпами зростання продуктивності праці і темпами зростання зарплати спричинює відносну економію (перевитрати) фонду зарплати, яка розраховується наступним чином:

Е = ФЗПф x (Ісз – Ірв) / Ісз.