Розділи

загрузка...
3.2.2. Основні принципи торгових переговорів; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

3.2.2. Основні принципи торгових переговорів

Механізм міжнародного торгового переговорного процесу ґрунтується на опрацьованих світовою практикою комерційної дипломатії принципах, серед яких слід виділити такі основні:

взаємність;

етапність;

багатосторонність;

обумовленість позицій сторін національними пріоритетами;

повторюваність (та неперервність).

Принцип взаємності полягає в тому, що переговори є фактично обміном зобов‘язаннями з багатьох питань між країнами-членами СОТ.

Багатосторонні торгові переговори включають обмін поступками (лібералізацію зобов‘язань). В процесі переговорів учасники формулюють запити до торгових партнерів (свої побажання стосовно лібералізації з боку партнера) та пропозиції (які сфери вони готові лібералізувати самі). Як у будь-якій ринковій ситуації кожний намагається отримати якомога більше, заплативши якомога меншу ціну. Завдяки взаємним переговорам договірні сторони намагаються досягти збалансованого обміну поступками. Значення “збалансованого” відрізнятиметься в залежності від того, що є предметом переговорів. Відсутність взаємозамінного засобу обміну вимагає від торгових переговорів такого порядку денного, який враховував би інтереси всіх учасників, і дозволяв би покращити їх ситуацію у порівнянні із статусом квот.

Таким чином, порядок денний переговорів є надзвичайно важливим. Зазвичай до початку переговорів відбувається інтенсивний підготовчий процес, протягом якого формуються можливі питання, визначаються пріоритети, ранжуються питання, формулюються початкові позиції, і готується пропозиція з урахуванням змісту порядку денного переговорів. Процес створення порядку денного Уругвайського раунду, наприклад, тривав 5 років. Він почався підготовкою до Міністерської конференції 1982 року, протягом якої США намагались, але не досягли згоди на початок нового раунду багатосторонніх торгових переговорів. А закінчився цей процес Міністерською конференцією 1986 року в Пунта-дель-Есте (Уругвай), де в кінцевому підсумку було досягнуто згоди про порядок денний переговорів Уругвайського раунду. Провал Міністерської конференції в Сіетлі щодо початку нового раунду багатосторонніх торговельних переговорів, які вже зазначалось вище, в значній був обумовлений неспроможністю досягти згоди щодо його порядку денного.
Взаємність є фундаментальним принципом, який використовувався в переговорних процесах ГАТТ. В загальному плані взаємність – це практика здійснення дії за умови здійснення дії партнером. Стаття XXVIII bis ГАТТ (Тарифні переговори) визначає, що: “переговори на взаємній та взаємовигідній основі, спрямовані на значне зниження загального рівня тарифів та інших зборів на імпорт та експорт ... мають велике значення для розширення міжнародної торгівлі” [2, c.476].

Переговори, передбачені цією Статтею, можуть проводитись на вибірковій потоварній основі або шляхом застосування таких багатосторонніх процедур, які можуть бути прийняті переговорними сторонами. Такі переговори можуть бути спрямовані на зниження мит, зв‘язування мит на поточному рівні чи на прийняття зобов‘язань, що окремі мита чи середні мита на певні категорії товарів не повинні перевищувати встановленого рівня. Зв‘язування проти підвищення невисоких мит чи безмитного режиму, в принципі, повинне визнаватися як поступка, рівноцінна за своїм значення зниженню високих мит. [20, c.123]

Таким чином, щодо тарифних переговорів в рамках ГАТТ чи СОТ застосовуються три основні правила:

переговори повинні бути на взаємній та взаємовигідній основі;

поступки повинні бути зв‘язані;

поступки повинні застосовуватись на основі режиму найбільшого сприяння.

Досить тривалий час перші два правила стосувались лише розвинених країн. До недавнього часу від країн, що розвиваються, не вимагалося надання взаємних поступок чи зв‘язування тарифних рівнів. Взаємність в контексті ГАТТ була визначена в термінах Акту про взаємні торгові угоди 1934 року, яка передбачала обмін зниження рівня захисту однієї країни в обмін на еквівалентне зниження рівня захисту іншої країни [20, c.122]. Критерій взаємності, який використовується учасниками в переговорах, може бути двох видів:

обмін поступками однакової природи (тарифні поступки в обмін на тарифні поступки на товар чи групу товарів);

обмін поступками різної природи (тарифні поступки в обмін на усунення квот).

Критерій взаємності може стосуватись певного товару, так звані переговори “позиція за позицію”, чи бути більш загальним. Прикладом останнього є так звані загальні зниження торгових бар‘єрів за формульним підходом: Х-процентне зниження середніх рівнів тарифу чи У–процентне зниження відхилення тарифів.

Зазвичай в торговельній практиці виникає проблема оцінки еквівалентності поступок, що надаються. Історично договірні сторони ГАТТ використовували ряд критеріїв для оцінки збалансованості обміну тарифними поступками. Розглядаючи принцип взаємності чи баланс пропозицій, теоретично сторони повинні враховувати такі фактори як вплив зниження торгових бар‘єрів на майбутні торгові потоки, рівень зайнятості, ціни, тощо. Але на практиці, як правило, використовуються більш прості методи, які враховують обсяги торгівлі різних країн, дані про які є загальнодоступними для країн-членів організації.

Оцінка збалансованості обміну тарифними поступками при цьому здійснюються наступним методом [20, 124]: зниження тарифу, помножене на обсяг імпорту товару. Наприклад, якщо обсяг імпорту товару складає 10 млн. доларів, а мито знижується з 55% до 30%, то обсяг торгівлі становитиме 2,5 млн. доларів. Цей метод часто використовувався під час перших раундів багатосторонніх торгових переговорів, коли торгівля між двома країнами, які вели переговори, не була збалансована за певним товаром.

Інший метод – зниження середніх величин. Якщо обсяг імпорту комп’ютерів країни А становить 10 млн. доларів та принтерів - 15 млн. доларів, і протягом торгових переговорів вони погоджується знизити тарифи на ці товари відповідно на 4% та 12%, то середньозважена величина зниження імпортного тарифу на ці товари для країни А складатиме 8,8%. Проте цей критерій не завжди є адекватним індикатором величини торгової лібералізації. Наприклад, якщо тарифи країни є настільки високими, що імпорту просто не існує, то попередні методи покажуть хибну картину. Через це в більшості випадків ефект зниження тарифів підраховується (зважується) з використанням показників внутрішнього споживання чи виробництва цих товарів, а також світового обсягу торгівлі такими товарами.

Принцип етапності полягає втому, що багатосторонні торгові переговори складаються з багатьох етапів: починаються країною чи лідером, потім відбувається підготовчий процес, що призводить до формування порядку денного переговорів, дещо пізніше - проходять самі багатосторонні торгові переговори, за якими наступає пост-переговорний етап – етап впровадження чи імплементації досягнутих угод.

Період переговорів, в свою чергу, поділяється на певні стадії:

період дослідження, протягом якого учасники повідомляють свої преференції щодо різних питань, визначають можливості формування різних видів коаліцій, вивчають різні можливі варіанти домовленостей, тощо;

переговори, коли учасники вимагають поступки та відповідають на запити інших учасників;

завершальний етап зазвичай починається незадовго до кінцевого терміну завершення переговорів. Часто на практиці це – дата закінчення повноважень на проведення переговорів делегації США.

Багатосторонні переговори є сферою реалізації національних інтересів багатьох країн-учасниць. Зрозуміло, що вони є більш складними, ніж двосторонні переговори. Можливості однієї країни відстояти свої інтереси під час раунду переговорів дуже обмежені, тому для захисту своїх інтересів країни об‘єднуються в коаліції. Прикладом такої коаліції є Кернська група (або група Піраміда), яка об‘єднує 18 країн-експортерів сільськогосподарської продукції, що забезпечують третину світового експорту даної продукції. Членами Кернської групи є Аргентина, Австралія, Болівія, Бразилія, Канада, Чилі, Колумбія, Коста Ріка, Фіджі, Гватемала, Індонезія, Малайзія, Нова Зеландія, Парагвай, Філіппіни, Південна Африка, Таїланд та Уругвай [39].

З часу свого створення у 1986 році Кернська група успішно захищала інтереси своїх членів під час багатосторонніх торгових переговорів. Значною мірою завдяки зусиллям Кернської групи під час Уругвайського раунду торгових переговорів вперше були створені рамки для реформування та лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією, визначені в Угоді СОТ про сільське господарство.

Ця група приймає активну участь і в Доському раунді розвитку. Пропозиція Кернської групи від 12 вересня 2002 року щодо покращення доступу до ринку сільськогосподарської продукції містить, зокрема, такі положення:

значно знизити тарифи через застосування Швейцарської формули, де Кінцевий тариф = (початковий тариф * а) / (початковий тариф + а); для розвинених країн пропонується коефіцієнт а = 25; для країн, що розвиваються, - три види зниження: початковий тариф від 0 до 50%, коефіцієнт а = 50; початкові тарифи понад 50% і до 250% повинні бути зменшені вдвічі; початкові тарифи понад 250% повинні бути зменшені до 125%, який є максимальним рівнем тарифу для країн, що розвиваються;

знизити всі тарифи розвинених країн до 25% та нижче;

збільшити тарифні квоти розвинених країн (на 20% їх внутрішнього споживання);

покращити управління тарифними квотами; виключити можливість застосування захисного механізму для розвинених країн; для країн, що розвиваються, створити новий механізм, який буде застосовуватись в узгоджених випадках.

Оскільки жодна з країн, що приєднувались останнім часом, не отримала статусу країни, що розвивається, а статусу країни з перехідною економікою в угодах СОТ просто не існує, то за умови прийняття та схвалення цієї пропозиції членами СОТ, цим країнам (а в майбутньому і Україні) прийдеться виконувати вимоги, встановлені для розвинених країн.

Застосовуючи цю формулу, не важко підрахувати імпортний тариф, який повинна буде встановити Україна, наприклад на цукор. Якщо діюча ставка дорівнює 50%, то кінцевий тариф становитиме 17%. При цьому неважко уявити собі наслідки таких змін для сільського господарства України в цілому. До речі, слід зауважити, що якщо є країни, які пропонують такі зміни, це означає, що вони до таких змін вже готові.

Принцип обумовленості внутрішніми пріоритетами полягає в тому , що позиції сторін на переговорах віддзеркалюють цілі національних торговельних політик. Часто учасники багатосторонніх торгових переговорів можуть витратити менше часу на переговори з торговими партнерами, ніж на внутрішні процеси, пов‘язані з формулюванням конкретних економічних інтересів і цілей торговельної політики, а також пов‘язаною з нею системою пріоритетів. В країні часто виникають великі розбіжності з приводу питань порядку денного: між провінціями та штатами, між різними галузями, споживачами, виробниками та іншими зацікавленими групами. ЄС, як член СОТ, це взагалі є союз країн зі своїми національними пріоритетами, але спільною торговою політикою. Під час Уругвайського раунду він складався з 12 членів, кожен з яких одночасно працював над визначенням преференцій власних національних компаній, асоціацій, об‘єднань з різних питань, та узгоджував ці преференції з 11 партнерами з метою вироблення спільної позиції на багатосторонніх торгових переговорах щодо цих питань.

Принцип повторюваності (та неперервності) переговорів полягає в тому, що багатосторонні торгові переговори тривають достатньо довго, а зустрічі делегацій відбуваються періодично. Крім того, оскільки раунди багатосторонніх переговорів мають визначений кінцевий термін, часто балансування поступок відбувається саме наприкінці раунду.