Розділи

загрузка...
РОЗДІЛ 3. Процесуальні механізми системи світової торгівлі; 3.1. Процес вступу до Світової організації торгівлі; 3.1.1. Членство в СОТ; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

РОЗДІЛ 3. Процесуальні механізми системи світової торгівлі

3.1. Процес вступу до Світової організації торгівлі

3.1.1. Членство в СОТ

У заключному етапі Уругвайського раунду брали участь 125 сторін, при чому багато з них стали Договірними Сторонами ГАТТ за період з 1986 року, тобто з початку Раунду. Згідно Декларації Міністрів, прийнятої в Пунта-дель-Есте, Уругвай, 20 вересня 1986 року, в Уругвайському раунді могли брати участь країни, які фактично приєднались до ГАТТ ще до початку Уругвайського раунду переговорів чи розпочали процедуру приєднання до 30 квітня 1987 року. Ці Договірні Сторони ГАТТ після вступу в дію Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі стали членами цієї організації (Додаток 1).

Іншим країнам, які почали переговори про приєднання до ГАТТ дещо пізніше - в кінці 80-х на початку 90 років – також було дозволено брати участь в роботі Уругвайського раунду згідно рішення Комітету з питань торговельних переговорів, яке було ухвалено у липні 1993 року. Проте ці та наступні претенденти приєднувались вже безпосередньо до СОТ. Запити про приєднання до ГАТТ 1947 було змінено на заявку про вступ до СОТ, і, згідно рішення Генеральної Ради від 31 січня 1995 року, Робочі групи щодо приєднання до ГАТТ було перетворено на Робочі групи про вступ до СОТ [31, c.9].

Причин прагнення набуття членства в СОТ багато, і основними серед них є: покращення та забезпечення гарантованого доступу до основних експортних ринків; використання недискримінаційного торгового режиму та механізму для врегулювання торгових спорів СОТ; створення передбачуваного, прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій. Тому з моменту набуття чинності Марракеської угоди 1 січня 1995 року більше 40 країн та окремих митних територій подали заявки про приєднання до цієї глобальної міжнародної організації.

Станом на 1.11.2002 16 заявників (країн чи окремих митних територій) завершили процедури приєднання і стали повноправними членами СОТ, а саме: Албанія, Болгарія, Грузія, Еквадор, Естонія, Йорданія, Китай, Китайський Тайпей, Киргизтан, Латвія, Литва, Молдова, Монголія, Оман, Панама, Хорватія (Додаток 2). Крім того, на засіданні Генеральної ради 15 жовтня 2002 року ухвалено пакет документів про вступ до СОТ колишньої Республіки Югославії Македонії. Ця країна стане членом СОТ через 30 днів після ратифікації Протоколу про вступ. Завершено також переговори з Вануату, останнє засідання робочої групи якої відбулось 29 жовтня 2001 року, а також переговори з Вірменією.

Ще 25 претендентів - Азербайджан, Алжир, Андорра, Багами, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Бутан, В’єтнам, Йємен, Кабо-Верде, Казахстан, Камбоджа, Лаос, Ліван, Непал, Російська Федерація, Самоа, Саудівська Аравія, Сейшельські острови, Судан, Таджикистан, Тонга, Узбекистан, Україна, Югославія - знаходяться на різних етапах приєднання до багатосторонньої торгівельної системи СОТ (Додаток 3). У 2001 році заявки про намір приєднання подали також Сирія та Лівія (робочі групи для яких ще не створено).

Найкоротший процес вступу (Киргизстан) тривав 34 місяці чи майже три роки. До прийняття Китаю в члени СОТ наприкінці 2001 року, найдовший процес приєднання стосувався Болгарії – 123 місяці чи приблизно десять років. На сьогодні цей рекорд подолано Китаєм, який вів переговори щодо вступу до системи ГАТТ/СОТ протягом п‘ятнадцяти років (якщо не враховувати період 1947-1949 років, коли Китай формально був членом ГАТТ і вийшов з цієї угоди після перемоги комуністичного режиму).