Розділи

загрузка...
2.4.4.5. Патенти; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.4.4.5. Патенти

Появу операцій з купівлі-продажу патентів і ліцензій спричинило патентне право, тобто право виключного користування. Основними принципами функціонування національних патентних систем є:

право на винахід, тобто можливість монопольного використання або розпорядження винаходом протягом дії патенту; патентний захист означає, що винахідник або володар патенту має право забороняти будь-кому іншому використовувати винахід, а також може притягати до відповідальності порушників своїх патентних прав; винаходи, зроблені винахідниками, що працюють на фірмі за наймом, називаються «службовими» винаходами та належать володарям фірми, звідси – різниця між поняттями «винахідник» і «патентоволодар»;

патентоспроможність винаходу, тобто відповідність сукупності критеріїв патентоспроможності, таких як: технічне розв’язання задачі (створення нових і вдосконалення існуючих процесів, машин); новизна (технічне рішення визнається винаходом тільки тоді, коли воно невідоме в усіх країнах світу); винахідницький рівень (винахід повинен перевищувати рівень звичайного інженерного рішення); можливість практичного застосування (комерційна цінність);

територіальна обмеженість патентних прав – дія патенту тільки на території країни, яка видає його; будь-хто за кордоном може використати цей винахід, зробивши відкриття вдруге (паралельно) або отримавши інформацію про нього неофіційними шляхами, а для запобігання цьому необхідно патентувати винаходи в країнах, в яких потенційно може бути повторено винахід або які зацікавлені в його використанні. Щоправда, останнім часом укладено серію міжнародних угод, що дають можливість отримувати патенти, які діють у кількох країнах одразу, а в країнах ЄС створена Європейська патентна система, що передбачає подання заяви на патент в одній країні і однією мовою, а отримання пакету патентів, що діють в усіх країнах – членах інтеграційного угруповання;

сплата мита за отримання патенту та підтримання його дії (рівень ставок мита досить високий, що вимагає значної фінансової підтримки дії патенту, особливо у деяких зарубіжних країнах);

обмежений термін володіння патентом (на винаходи видаються патенти, терміни дії яких у різних країнах становлять 15-20 років, а на промислові зразки – свідоцтва на патент з термінами дії від 3 до 15 років).

Таким чином, патент на винахід – це документ, що видається компетентним урядовим органом винахіднику або організації та засвідчує монопольне право використання винаходу його володарем. В Угоді ТРІПС зазначається, що винахід може бути зареєстрованим (з отриманням патенту), якщо він відповідає наступним вимогам: є новим, має винахідницький рівень, є промислово придатним. При цьому країни-члени СОТ повинні патентувати винаходи без будь-якої дискримінації за місцем створення винаходу, сферою технологій та незалежно від того, чи є продукція закордонного чи вітчизняного виробництва. [1, с.348]

Однак з цього правила є виключення. Так, країна має право не патентувати винаходи, комерційному використанню яких на території цього Члена СОТ необхідно запобігти з причин захисту громадського порядку або суспільної моралі включаючи охорону життя або здоров’я людей, тварин чи рослин, або щоб запобігти завданню значної шкоди навколишньому середовищу. Крім того, члени СОТ можуть не дозволяти патентування: діагностичних, терапевтичних та хірургічних методів лікування людей або тварин; рослин та тварин, крім мікроорганізмів та важливих біологічних процесів для продукування рослин та тварин, крім небіологічних та мікробіологічних процесів. Однак Члени СОТ повинні забезпечити захист сортів рослин. [1, с.348-349]

Стаття 28 ТРІПС “Права, що надаються” поділяє права власника патенту в залежності від його об’єкту – продукту або процесу.

Патент повинен надавати його власнику такі виключні права:

(a) коли об’єктом патенту є продукт, - перешкоджати третім сторонам, які не мають дозволу власника, виробляти, використовувати, пропонувати до продажу, продавати або імпортувати для цих цілей зазначений продукт;

(b) коли об’єктом патенту є процес, - перешкоджати третім сторонам, які не мають дозволу власника, використовувати процес або: використовувати, пропонувати на продаж, продавати або імпортувати для цих цілей принаймні продукт, який було безпосередньо отримано шляхом цього процесу.

Власники патенту також повинні мати право передавати або передавати у спадщину патент чи укладати ліцензійні угоди. [1, с.349]

Разом з тим, положення ТРІПС дозволяють країнам-членам СОТ надавати обмежені винятки з виключних прав власника патенту, якщо такі винятки:

не будуть суттєво суперечити нормальному використанню патенту;

не завдадуть суттєвої шкоди законним інтересам власника патенту з огляду на інтереси третіх сторін. [1, с.349]

Патентна охорона означає, що винахід не може бути виготовлено, використано, поширено або продано в комерційних масштабах без згоди патентовласника. Патентовласник має право: приймати рішення про те, хто може – або не може – використовувати запатентований винахід протягом терміна охорони винаходу; давати дозвіл або видавати ліцензію іншим особам на використання винаходу на взаємно узгоджених умовах; продати право на винахід будь-якій особі, що потім стає новим власником цього патенту. Після закінчення терміна дії патенту, охорона закінчується і винахід переходить у суспільне надбання, тобто власник більше не має виключних прав на винахід, який стає відкритим для комерційного використання іншими особами.

Патентна система має потужний стимулюючий вплив на дослідників, надаючи їм громадське визнання їх науково-технічних досягнень і внеску в розвиток суспільства, а також матеріальну винагороду за комерційне використання їх винаходів. Так, відомими в усіх країнах світу стали такі патентовласники як Белл – винахідник телефону, Едісон і Свен – винахідники електричного освітлення, Біро – розробник кулькової ручки, і багато інших. На сьогодні серед патентовласників переважають фірми, співробітники яких роблять винаходи у відповідних галузях діяльності людини.

Першим кроком на шляху до одержання патенту є подача патентної заявки. Як правило патентна заявка містить і назву винаходу, а також зазначення технічної сфери, до якої вона належить; передумови и опис винаходу, викладені достатньо докладно, щоб особа, що має середні знання в даній області, могла використовувати або відтворити винахід (описи, як правило, супроводжуються такими візуальними матеріалами, як креслення, схеми або діаграми, що допомагають краще розкрити сутність винаходу); різноманітні “претензії”, тобто інформацію, що визначає обсяг охорони, що має надати патент. У багатьох країнах наукові теорії, і математичні методи, сорти рослин та породи тварин, нові природні речовини, методи виконання господарських операцій та методи медичного лікування (але не самі медичні препарати), як правило, не патентуються.

ТРІПС визначає умови отримання патенту. Так, відповідні патенти відомства країн повинні:

країни-члени повинні вимагати від заявників, які бажають одержати патент, щоб вони розкривали суть свого винаходу достатньо ясно і повно з тим, щоб кваліфікована у відповідній галузі особа могла використати винахід, а також можуть вимагати від заявників вказати найкращий відомий їм спосіб використання винаходу на дату подання заявки або при домаганнях на пріоритет - на дату пріоритету.

Члени можуть вимагати від заявника, який бажає одержати патент, надати інформацію, яка стосується його відповідних заявок та видачі йому іноземних патентів. [1, с.349]

Патент видає національне патентне відомство або регіональне відомство, що виконує роботу в інтересах ряду країн, як наприклад, Європейське патентне відомство й Африканська регіональна організація промислової власності. У рамках таких регіональних систем заявник просить охорону на винахід в одній або декількох країнах, і кожна країна приймає рішення про надання або відмову в наданні охорони на своїй території. Договір про патентну кооперацію (РСТ), адміністративна (функції якого виконує ВОІВ, забезпечує можливість подачі однієї міжнародної патентної заявки, що має таку ж дію, що і подача національної заявки в кожній із зазначених країн. Заявник, що просить охорону, може подати одну заявку і просити охорону в тих країнах - учасницях Договору, у яких він бажає її одержати.

Як вже згадувалося, угодою передбачається двадцятилітній термін захисту патенту на винаходи, будь-то продукти або процеси, практично у всіх областях технології. Важливим положенням Угоди ТРІПС є те, що припускається примусове ліцензування, тобто видача прав на використання патенту, у тому числі, державі або третім особам, уповноваженою державою, без санкції патентовласника, але при визначених обмежувальних умовах. Ті країни-члени СОТ, що будуть застосовувати (або вже застосовують) обов’язкове (за ініціативою уряду) ліцензування повинні дотримуватися таких норм і правил:

дозвіл на таке використання слід розглядати, виходячи з його індивідуальних властивостей, тобто враховуючи особливості майбутнього використання;

дозвіл може надаватися лише у тому випадку, якщо зацікавлений виробник намагався, але не досяг успіху у своїх зусиллях дістати дозвіл на ліцензію на основі раціонального договору та умовах;

сфера та тривалість використання ліцензії повинні обмежуватися цілями, для яких воно дозволене, а у випадках використання напівпровідникових технологій лише для громадського некомерційного використання або для виправлення антиконкурентної практики після судового чи адміністративного розгляду;

видача подібної ліцензії не повинна винятковою;

видавати ліцензію для використання переважно для забезпечення внутрішнього ринку;

передбачати на період дії обставин, що призвели до відповідного обов’язкового ліцензування, відповідальність та відповідний захист законних інтересів уповноважених осіб, які надали ліцензію;

надавати компетентним органам влади право, на мотивований запит, переглядати питання про те, чи продовжують існувати обставини для такого ліцензування;

власник прав повинен отримувати адекватну компенсацію, виходячи з обставин та з урахуванням економічної вартості даної ліцензії;

власник прав повинен мати право подавати апеляцію на будь-яке рішення про видачу обов’язкової ліцензії, або на будь-яке рішення, щодо компенсації такому власнику. [1, с.350-351]

В разі необхідності виправлення антиконкурентної практики після судового або адміністративного розгляду, країна-член СОТ може не дотримуватись умов видачі ліцензії: тільки у випадках, якщо зацікавлений користувач намагався, але не досяг успіху у своїх зусиллях, отримати дозвіл на ліцензію на основі раціонального договору та умовах; а також для використання переважно для забезпечення внутрішнього ринку.

В деяких випадках використання патенту неможливе без порушення іншого патенту, тобто винаходи обопільно доповнюють один одного та для промислового використання винаходу іншого патентовласника (так звані перехресні або взаємозалежні патенти). При цьому положення ТРІПС передбачають застосування таких додаткових умов:

наявність важливих технічних переваг великого економічного значення від винаходу, заявленому у другому патенті у порівнянні з винаходом, патент на який було порушено;

надання прав на перехресну ліцензію за прийнятими умовами власнику патенту, що був порушений, на використання винаходу, що заявляється у другому патенті;

використання, дозволене з порушенням патенту, не повинно передаватися, коли також передаються права за другим патентом. [1, с.350-351]

Кожен член СОТ повинен створити можливість судового перегляду будь-якого рішення щодо анулювання або втрати права на патент. [1, с.351]

В разі виникнення суперечки стосовно порушень прав власників, що стосуються патенту на спосіб отримання продукту, то для цілей цивільного судочинства органи судової влади повинні мати право наказувати відповідачу довести, що спосіб, використаний ним для отримання ідентичного продукту відрізняється від запатентованого способу. Це положення скорочено називають “обов’язок доведення”. Згідно зі Статтею 34 “Патенти на спосіб виготовлення продукту; обов’язок доведення” країни-члени СОТ повинні передбачити, що принаймні за однією з наступних обставин будь-який ідентичний продукт, коли він виробляється без дозволу власника патенту, повинен, за відсутністю доказу протилежного, вважатися отриманим в результаті запатентованого способу:

(а) якщо продукт, отриманий запатентованим способом, є новим;

(b) якщо існує значна ймовірність того, що ідентичний продукт був виготовлений із використанням даного способу і власник патенту був не в змозі шляхом прийнятих зусиль визначити спосіб, який фактично використовувався. [ТРІПС. с.352]

Щоправда слід зазначити, що в положеннях ТРІПС не міститься визначення чи пояснення, який продукт вважати новим і які критерії новизни використовувати, що може створювати додаткові труднощі у трактуванні цього питання. В маркетингу стосовно нового товару є два поняття: піонерний товар і товари ринкової новизни. [] Піонерним вважається товар, який відкриває перед споживачем можливість задоволення зовсім нової потреби, наприклад відкриття автогену, авторучки, радіо, телефону, телефаксу тощо. А товар, який підіймає на новий якісний рівень задоволення звичайної, відомої потреби або дозволяє більш широкому колу споживачів задовольняти на визначеному рівні відому потребу, прийнято вважати товаром ринкової новизни (наприклад, стільниковий телефон, музичний центр, електричні побутові прилади тощо).

Повертаючись до “обов’язку доведення” необхідно додати, що країна-член СОТ повинна мати можливість передбачати, що зазначений обов’язок повинен існувати тільки “для порушника, який підозрюється, якщо виконуються умови, передбачені в підпараграфі (а), або лише якщо виконуються умови, передбачені в підпараграфі (b)”. При наведені доказів протилежного слід враховувати законні інтереси відповідача у захисті його виробничих та комерційних таємниць. [1, с.352]