Розділи

загрузка...
2.4.4.3. Географічні зазначення; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.4.4.3. Географічні зазначення

Угода ТРІПС визначає географічні зазначення як “зазначення, які визначають товар як такий, що походить з території країни-члена, регіону або місцевості на його території, коли дана якість, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов’язані з його географічним положенням”. [1, с.345]

Частіше всього географічне зазначення складається з назви місця походження товарів. Сільськогосподарські продукти зазвичай мають властивості, що обумовлені місцем їх виробництва, яке знаходиться під впливом певних природних чинників, таких як особливості клімату або склад грунту. Питання про те, чи діє якийсь знак у якості географічного зазначення, є компетенцією національного законодавства і визначається особливим сприйняттям споживачів. Географічні зазначення можуть використовуватися для широкого кола сільськогосподарських продуктів: «Тоскана» для олії, виготовленої в однойменній області Італії; «Рокфор» для сиру, виготовленого у Франції.

Використання географічних зазначень не обмежено сільськогосподарськими продуктами. Вони можуть також підкреслювати особливі властивості продукту, що є результатом соціально-культурних чинників, властивих місцю походження цих продуктів, зокрема таких, як особливі навички і традиції виготовлення товару. Таким місцем походження може бути селище або місто, регіон або країна. Прикладом останньої може служити зазначення “Switzerland” (“Швейцарія”) або “Swiss” (“швейцарський”), що у багатьох країнах сприймається як географічне зазначення товарів, виготовлених у Швейцарії, і зокрема, у відношенні годинників.

Найменування місця походження товарів - це особливий вид географічного зазначення, використовуваного для позначення товару, особливі властивості якого винятково або головним чином визначаються характерними для даного географічного об’єкта природними умовами, у яких виробляються такі товари. Концепція географічного зазначення є більш широкою, ніж найменування місця походження. Прикладами найменувань місця походження, що охороняються в державах-учасниках Лісабонської угоди про охорону найменувань місць походження і їх міжнародної реєстрації, є “Bordeaux” (“Бордо”) у відношенні вина, виготовленого у французькій місцевості Бордо, “Havana” (“Гавана”) у відношенні тютюну, що вирощується в районі Гавани (Куба) або “Tequila” (“Текила”) у відношенні спиртних напоїв, виготовлених у визначених областях Мексики.

Оскільки географічне зазначення вказує на особливе місце або регіон виробництва, що визначають особливі властивості товару, що походить з цього місця або регіону, дуже важливо, щоб ці особливі властивості і репутація даного товару визначалися саме цим місцем. Оскільки особливі властивості залежать від географічного місця, де виробляється товар, існує особливий “зв’язок” між товарами і місцем, де вони були спочатку зроблені.

Географічні зазначення розглядаються споживачами як показник походження і якості товарів. Багато з них набули високої репутації і популярності на світовому ринку, які при відсутності належної охорони можуть бути викривлені недоброчинними комерційними діями конкурентів. Свавільне використання географічних зазначень фірмами, що не мають дозволу на таке використання (наприклад, “Darjeeling” (“Дарджилинг”) у відношенні чаю, що не виготовляється на чайних плантаціях Дарджилинга) завдає шкоди споживачам і законним виробникам такого чаю. Споживачі купують нібито дійсний продукт, що має особливі властивості, у той час як фактично вони оплачують імітацію, що не має ніякої цінності. Законним виробникам завдається збиток, оскільки в них віднімають частину споживачів і шкодять сталій репутації їх продукції.

Географічні зазначення охороняються відповідно до норм національного законодавства і відповідно до широкого спектра концепцій, зокрема, таких як законодавство по боротьбі з несумлінною конкуренцією, законодавство по охороні інтересів споживачів, законодавство по охороні сертифікаційних знаків або спеціальні закони по охороні географічних зазначень або найменувань місця походження. По суті, особи, що не мають належного дозволу, не можуть використовувати географічні зазначення, якщо таке використання може ввести споживачів в оману стосовно дійсного походження товарів.

Низка міжнародних договорів, адміністративні функції яких виконує Всесвітня організація інтелектуальної власності, передбачають охорону географічних зазначень. В першу чергу, це Паризька конвенція з охорони промислової власності 1883 p. і Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження і їх міжнародну реєстрацію. Крім того, Статті 22-24 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності регулюють міжнародну охорону географічних зазначень у рамках Світової організації торгівлі.

З метою захисту географічних зазначень, країни-члени СОТ домовились забезпечувати законні заходи щодо запобігання використання засобів визначення або представлення товару, який свідчить або передбачає, що виріб походить з іншого місця, ніж справжнє місце походження, і тим вводять в оману широкий загал щодо географічного походження виробу. Це стосується і будь-якого використання, яке є актом недоброчинної конкуренції в контексті Статті 10-bis Паризької конвенції (1967), яка включає: зазначення, які можуть ввести в оману публіку щодо природи, процесу виготовлення, характеристик, придатності та якості виробу; дії, що створюють плутанину з установою, товарами або промисловою чи комерційною діяльністю конкурента; неправдиві твердження для дискредитації установи, товарів або промислової або комерційної діяльності конкурента.

Крім того, країни-члени СОТ повинні відмовляти в реєстрації торгового знаку або скасовувати його, якщо торговий знак має географічне зазначення, яке вводить в оману широкий загал стосовно справжнього місця походження виробу. [1, с.345]

Ці положення (Стаття 22 “Захист географічних зазначень”) стосуються всіх товарних знаків, що мають такі зазначення. Однак враховуючи виключну роль географічних зазначень для маркетингової діяльності виробників вин та спиртних напоїв на світовому ринку, ТРІПС передбачає додатковий захист географічних зазначень для цих товарів (Стаття 23). Так, у тих випадках, коли вина та спиртні напої, не походять з місця, визначеного даним географічним зазначенням, і навіть коли вказане реальне місце походження або географічне зазначення використовується у перекладі або такими словами, як “сорт”, “вид”, “тип”, “стиль”, “імітація” тощо, країна-член СОТ має забезпечити вжиття відповідних захисних заходів. [ТРІПС. с.345]

Від країни-члена СОТ не вимагається заборони використання певних географічних зазначень щодо вин або алкогольних напоїв, якщо вони постійно і добросовісно використовувалися на його території протягом принаймні 15 років до 15 квітня 1994 р. Якщо товарний знак застосовувався чи був зареєстрованим, або придбаним у добросовісний спосіб до дати застосування цих положень або до захисту географічного зазначення у країні походження, придатність до реєстрації або її чинність, або право на використання торгового знаку не повинні ущемлятися на підставі того, що така торгова марка ідентична або схожа до географічної вказівки. [ТРІПС. с.346-347]

З метою спрощення захисту географічних зазначень для вин країни-члени СОТ домовилися проводити при Раді ТРІПС переговори стосовно встановлення багатосторонньої системи сповіщення та реєстрації географічних зазначень для вин, які повністю відповідають вимогам для захисту на території країн-членів системи.