Розділи

загрузка...
2.4.4.2. Товарні знаки; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.4.4.2. Товарні знаки

Походження товарного знака веде до далекого минулого, коли ремісники відтворювали свої підписи або “знаки” на створених ними художніх або побутових виробах. З часом ці знаки поступово оформилися в сучасну систему охорони і реєстрації товарних знаків. Вони допомагають споживачам ідентифікувати, вибирати і купувати вироби або послуги, походження і якість яких засвідчені товарними знаками, що найкраще відповідають їхнім потребам.

Угода ТРІПС визначає товарний знак, як “будь-яке позначення або сполучення позначень, за допомогою яких можна відрізнити товари або послуги одного підприємства від товарів або послуг іншого підприємства...”. [1, с.342]

Можливості створення товарних знаків практично невичерпні. Товарний знак може складатися з одного слова, букви або цифри, або будь-якого їх сполучення. Він також може складатися з малюнків, символів, трьохвимірних позначень, реалізованих, наприклад, у формі і упаковці виробів, звукових сигналів, таких як музика або звуки людського голосу, запахів або кольору, використовуваних у якості розрізнювальних ознак.

Крім знаків, що ідентифікують комерційне походження виробу або послуги, існує декілька додаткових категорій товарних знаків. Наприклад, асоціації можуть бути власниками колективних знаків, а члени їх шляхом використання останніх при діловій комунікації ставлять знак рівності між собою і встановленими асоціацією вимогами і стандартами щодо якості професійної діяльності і надання послуг. Прикладом таких професійних об’єднань є асоціації бухгалтерів, інженерів, архітекторів, адвокатів, рекламістів тощо. Сертифікаційні знаки, як різновид товарних, присвоюються за відповідність встановленим стандартам, проте сфера їх застосування не обмежена тим або іншим фаховим товариством. Вони можуть присвоюватися будь-якій юридичній або фізичній особі, спроможній довести, що її вироби відповідають визначеним стандартам. У якості приклада сертифікаційних знаків, що одержали міжнародне визнання, можна назвати стандарти якості ISO 9000.

Статті 15 “Об’єкт що охороняється” та 19 “Вимога використання” регламентують основні вимоги щодо реєстрації товарних знаків в країнах-членах СОТ. Так, будь-які позначення (слова, літери, власні імена, цифри, зображувальні елементи та комбінації кольорів, а також будь-яке сполучення таких позначень) мають право бути зареєстрованими як товарні знаки. Основними положеннями щодо реєстрації товарних знаків є:

відсутність перешкод реєстрації в залежності від характеру товарів чи послуг, для яких має використовуватися товарний знак;

здійснення реєстрації залежно від розрізнювальної здатності, що набувається завдяки використанню, в тих випадках, коли позначенню не притаманна здатність розрізнення відповідних товарів та послуг;

вимога візуального сприйняття позначення, як умова реєстрації товарного знака;

можливість відмови у реєстрації на підставах, що суперечать положенням Паризької конвенції (1967 р.);

можливість передбачення залежності реєстрації від використання, однак дійсне використання товарного знаку не може бути умовою подання заявки на реєстрацію;

неможливість відхилення заявки на реєстрацію товарного знака лише на тій підставі, що використання, що передбачалось, не відбулося до закінчення трирічного періоду від дня подання заявки;

можливість скасування реєстрації торгової марки, здійсненої за умови її використання, тільки після тривалого терміну її невикористання без вагомих причин (протягом принаймні трьох років);

обов’язковість публікації товарних знаків до їх реєстрації, або відразу після неї;

надання адекватних можливостей для подання звернень про анулювання результатів реєстрації;

надання можливості подання заперечення проти реєстрації товарного знака. [1, с.342-344]

В світовій практиці для реєстрації товарних знаків Спочатку у відповідне національне або регіональне відомство подається заявка на реєстрацію товарного знака, яка повинна містити чітке зображення знака, включаючи чітке відтворення кольору, форми або трьохвимірних елементів, а також перелік товарів або послуг, для яких запитується охорона знака. Для отримання охорони в якості товарного або іншого знака самий знак повинен задовольняти визначеним умовам: мати розпізнавальну функцію, із тим щоб споживачі могли відрізняти його та не плутати з іншими товарними знаками, що ідентифікують інші продукти; не повинен нести помилкової інформації, що вводить у оману; не повинен суперечити суспільному порядку або моралі.

Крім того, права, що запитуються не можуть цілком або частково збігатися з правами, вже наданими власнику іншого товарного знака. Це встановлюється шляхом пошуку й експертизи, що проводяться національними відомствами, або шляхом розгляду заперечення третіх осіб, що претендують на такі ж або аналогічні права. Майже всі країни світу проводять реєстрацію і надають охорону на товарні знаки. У кожному національному або регіональному відомстві є реєстр товарних знаків, у якому знаходиться вичерпна інформація про заявки на всі реєстрації і їх продовження, що полегшує проведення експертизи і пошуку, а також дії третіх осіб у плані можливих заперечень. Проте, дія такої реєстрації обмежується територією країни, у якій вона здійснена (а у випадку регіональної реєстрації - територіями відповідних країн).

З метою уникнення необхідності реєстрації в кожному національному або регіональному відомстві, ВОІВ виконує адміністративні функції системи міжнародної реєстрації знаків. Ця система регулюється двома договорами: Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію товарних знаків і Мадридським протоколом. Особа (що має громадянство, місце постійного проживання або дійсне комерційне підприємство) однієї з країн-учасниць одного або обох згаданих договорів, на підставі подачі заявки або реєстрації в національному відомстві цієї країни може одержати міжнародну реєстрацію, визнану дійсною в деяких або у всіх країнах Мадридської спілки. В даний час учасниками однієї або обох угод є більш ніж 60 країн.

Згідно Статті 16 ТРІПС “Права, що надаються” “власник зареєстрованого товарного знака повинен отримати виключне право щодо заборони всім третім сторонам, які не мають згоди власника, використовувати в процесі торгівлі ідентичні або схожі позначення для товарів чи послуг, які є ідентичними, або схожими на ті, стосовно яких реєструється товарний знак, де таке використання призвело б у результаті до ймовірності плутанини”. [1, с.343] А у випадку використання ідентичного позначення для ідентичних товарів або послуг ймовірність сплутати їх повинна вважатися презумпцією.

Країни-члени СОТ домовились, що строк первісної реєстрації товарного знака має бути не меншим семи років. Продовження реєстрації також має здійснюватися на строк не менший ніж перший, за відсутності обмежень щодо кількості таких продовжень.

ТРІПС передбачає, що країни-члени СОТ можуть визначати національні умови ліцензування та передачі прав на товарні знаки, однак примусове ліцензування товарного знаку має право передавати право на товарний знак разом з передачею підприємства, якому належить товарний знак, або без передачі підприємства. [1, с.344] Крім того, країни-члени СОТ домовились, що використання іншого товарного знака в торгівлі не повинно невиправдано ускладнюватись спеціальними вимогами, до яких слід віднести вимогу використання: разом із іншим товарним знаком; у спеціальній формі; або у такий спосіб, який шкодить здатності відрізняти товари або послуги одного підприємства від товарів та послуг іншого. Це не стосується вимог щодо використання разом товарного знака, що ідентифікує виробника товарів чи послуг, але без поєднання з ним, з товарним знаком, що вирізняє специфічні товари або послуги такого підприємства. [1, с.344]

Існування системи реєстрації товарних знаків сприяє розвитку підприємницької ініціативи і підвищенню якості товарів і послуг, приносячи їх власникам суспільне визнання і матеріальну вигоду. Охорона товарних знаків також перешкоджає спробам здійснення недоброчинної конкуренції, зокрема, використанню подібних або підроблених товарних знаків з метою збуту товарів і послуг більш низької якості або тих, які не відповідають оригінальному товарному знаку за іншими показниками. Система дозволяє інноваційним і конкурентоспроможним фірмам створювати і реалізовувати товари і послуги на більш справедливих умовах, що сприяє розвитку міжнародної торгівлі.