Розділи

загрузка...
2.4.4. Об’єкти інтелектуальної власності і міжнародні стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності; 2.4.4.1. Авторське право та суміжні права; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.4.4. Об’єкти інтелектуальної власності і міжнародні стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність є витвором людського розуму, продукцією інтелектуальної праці. Інтелектуальна власність підрозділяється на дві категорії:

промислова власність, що включає винаходи (патенти), товарні знаки, промислові зразки і географічні зазначення джерела походження;

авторське право, що включає літературні і художні твори, такі як романи, вірші і п’єси, фільми, музичні твори; твори образотворчого мистецтва, такі як малюнки, картини, фотографії і скульптури, а також архітектурні спорудження, та суміжні права, що включають права артистів-виконавців на їх виконання, права виробників фонограм на їх записи і права організацій мас-медіа на радіо і телевізійні програми.

В статті І ТРІПС – Характер та сфера дії зобов’язань – зазначається, що “для цілей цієї Угоди термін “інтелектуальна власність” означає всі об’єкти інтелектуальної власності, які підпадають під дію розділів 1-7 Частини ІІ” [1, с.338]. Таким чином, до об’єктів інтелектуальної власності в Угоді ТРІПС належать:

авторське право і суміжні права;

товарні знаки;

географічні значення;

промислові зразки;

патенти;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

нерозголошувана інформація.

Розглянемо стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності по зазначеним об’єктам.

2.4.4.1. Авторське право та суміжні права

Торговельні аспекти авторського права та суміжних прав в ТРІПС регулює Розділ 1 Частини ІІ (Статті 9-14). [1, с.340-342] Одразу слід зазначити, що ТРІПС не дає визначення а ні авторського права, а ні суміжних прав. Загальновизнано, що авторське право є юридичним терміном, що позначає права, надані авторам літературних і художніх творів. До числа творів, охоплюваних авторським правом, належать: романи, поеми, п’єси, довідкові видання, газети і комп’ютерні програми; бази даних; фільми, музичні і хореографічні твори; такі твори образотворчого мистецтва, як картини, малюнки, фотографії і скульптури; твори архітектури, а також рекламний живопис, географічні карти і креслення.

В Угоді визначено, що країни-члени СОТ повинні дотримуватися Статей 1-21 Бернської конвенції (1971 р.) та Додатка до неї стосовно виконання норм авторського права і суміжних прав. Виключно важливим є і положення цієї Статті (Стаття 9 “Відношення до Бернської конвенції), що захист авторського права поширюється на вислови, а не на ідеї, процедури, способи дії або математичні концепції як такі. [1, с.341]

Безпосереднім автором творів, що охороняються авторським правом, а також їх спадкоємцям надаються визначені базові права. Вони є власниками виключного права на використання твору або на надання права на використання твору іншим особам на узгоджених умовах. Автор твору може дозволити або заборонити:

його відтворення в тій або іншій формі, наприклад у виді друкарського видання або звукозапису;

його привселюдне виконання, наприклад у театральній п’єсі, в музичному творі; кінофільмі тощо;

його запис, наприклад на компакт-диск, касети або відеоплівку;

його відтворення засобами мас-медіа - по радіо, кабельній мережі або через супутниковий зв’язок;

його переклад на інші мови або адаптацію, наприклад створення кіносценарію по мотивах роману.

Багато творів мистецтва і культури, що охороняються авторським правом (наприклад, друкарські видання, звукозаписи, фільми), необхідно довести до масового споживача, зокрема засобами зв’язку, а для цього потрібні немалі кошти. Тому автори за відповідну винагороду продають, як правило, права на свої твори окремим особам або компаніям, що мають усе необхідне для збуту і поширення художньої продукції. Розмір такої винагороди найчастіше залежить від обсягу фактичного використання твору, а сама винагорода в цьому випадку називається роялті.

Термін охорони цих майнових прав, за умовами відповідних договорів ВОІВ, обмежений терміном у 50 років після смерті автора, але національними законодавствами можуть бути передбачені більш тривалі терміни. Встановлені в такий спосіб терміни охорони надають авторам і їх спадкоємцям можливість одержувати економічну вигоду протягом розумного періоду часу. У рамках авторського права також передбачена охорона особистих немайнових прав, зокрема права вимагати визнання авторства, а також права не дозволяти внесення у твір змін, що можуть завдати шкоди репутації автора.

Автор, або володар авторського права на твір може захищати свої права в адміністративному або в судовому порядку. Так, власник авторського права може домогтися судової заборони на піратську діяльність і вимагати компенсації збитку, понесеного в результаті втрати матеріальної вигоди, а також визнання авторства.

За останні 50 років в сфері суміжних прав відбувся стрімкий розвиток. Суміжні права сформувалися навколо творів, що охороняються авторським правом і надають аналогічну, але найчастіше більш обмежену як за обсягом, так і за терміном охорону наступним фізичним і юридичним особам:

виконавцям (акторам і музикантам) на їх виконання;

виробникам звукозаписів (наприклад, на касетах і компакт-дисках) на здійснені ними звукозаписи;

організаціям ефірного мас-медіа на їх радіо- і телепрограми.

Так, виконавці повинні мати право дозволяти або забороняти:

запис виконання;

відтворення такого запису;

ефірне мовлення та пряму публічну трансляцію виконань їх виступу в прямому ефірі для широкого загалу. [1, с.342]

Виробники фонограм повинні мати право дозволяти або забороняти: відтворення своїх фонограм (пряме або опосередковане), а також комерційний прокат фонограм або їх копій. [1, с.341]

Телерадіомовні компанії мають право забороняти або дозволяти: “запис, відтворення та ретрансляцію через радіомовні засоби, а також передачу телевізійними засобами”. [1, с.342]

Країни-члени СОТ домовились, що строк захисту прав виконавців та виробників фонограм повинен діяти “принаймні до закінчення 50-річного періоду, відлік якого починається від кінця календарного року, в якому було зроблено запис товару або в якому твір було виконано”. А для телерадіомовних компаній строк захисту триває “щонайменше 20 років, починаючи від закінчення календарного року, коли була зроблена передача”. [1, с.342]

Авторське право і суміжні права є необхідними умовами розвитку творчості, надаючи авторам стимул у формі громадського визнання і справедливої матеріальної винагороди. Система охорони прав інтелектуальної власності забезпечує авторам гарантію поширення їх творів без ризику несанкціонованого виготовлення копій або піратства, що в свою чергу, забезпечує більш вільний доступ населення країн світу до культурних цінностей, знань, розваг, а також гарантує їм більш високу якість об’єктів авторського права.

У останні десятиріччя межі застосування авторського права суттєво розширилися, що є наслідком інформатизації світового суспільства, що, зокрема, обумовило впровадження нових методів поширення різноманітних творів за допомогою засобів глобального зв’язку, таких як супутниковий зв’язок і компакт-диски. А поява можливості поширення творів через Internet створило нові проблеми в сфері авторського права.

На сьогодні країни-члени СОТ дійшли згоди, що комп’ютерні програми у вихідному або об’єктивному коді охороняються подібно до охорони, яка надається літературним творам у рамках Бернської конвенції (1971 р.). Крім того, це стосується і компіляції даних або іншої інформації в електронній чи іншій формі, що завдяки здійсненому відбору або впорядкуванню її змісту є результатом інтелектуальної творчої діяльності. Однак така охорона не поширюється власне на дані або інформацію і не стосується будь-якого авторського права, яке вже існує на самі дані або інформацію. [1, с.341]

Для забезпечення гнучкості національної торговельної політики країнам дозволяється застосовувати певні обмеження, винятки та застереження відносно прав виконавців, виробників фонограм та телерадіомовних компаній у рамках Римської конвенції. Обмеження і винятки можуть застосовуватись також стосовно виключних прав, щоправда якщо це не буде заважати нормальному використанню твору та не призведе до надмірної шкоди законним інтересам власника прав. [ТРІПС. с.341, 342]