Розділи

загрузка...
2.3.6. Національні розклади послуг; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.3.6. Національні розклади послуг

Абсолютно не можливо зрозуміти зобов’язання по послугах країни-члена СОТ, беручи до уваги лише загальні правила ГАТС. Зобов’язання кожної окремої країни - навіть у таких фундаментальних положеннях, як сприяння іноземному постачальнику послуг на такій самій основі як і національному постачальнику, залежить більшою мірою від специфічних зобов’язань, які країна зазначила у своєму національному Розкладі.

Розклади послуг є складними документами та значно відрізняються від розкладів ГАТТ. Вони складаються з двох частин. Перша містить наступну інформацію:

сектори та підсектори послуг, які підпорядковуються специфічним зобов’язанням;

ступінь доступу на ринок для зазначених секторів;

обмеження у національному режимі стосовно зазначених секторів;

інші обмеження (Див. розділ ІІІ.1).

Специфічні зобов‘язання, що стосуються доступу на ринок, національного режиму, а також інших додаткових зобов‘язань, повинні зазначатись в розкладах специфічних зобов‘язань країн. ГАТС не зобов‘язує країни приймати зобов‘язання в якомусь конкретному секторі. Таким чином, ця угода залишає можливість корегування рівня та структури зобов‘язань, що приймає на себе країна, з врахуванням її специфічних завдань та обмежень.

Однак слід відзначити, що це більшою мірою стосувалось договірних сторін ГАТТ та результатів Уругвайського раунду переговорів. Зараз в спеціальному дослідженні СОТ “Доступ до ринків: незавершена справа”, визнається, що країни, які вступали до СОТ після її створення, тобто з 1995 року, прийняли на себе (внаслідок вимог з боку країн-членів СОТ) більш жорсткі зобов‘язання в сфері доступу до ринків послуг у порівнянні з традиційними членами СОТ . При цьому, якщо Еквадор, Монголія, Болгарія та Панама в середньому прийняли на себе зобов‘язання по 63 з 155 підсекторів, то для Киргизької Республіки, Латвії, Естонії, Йордану та Грузії (країн, які приєднались трохи пізніше) це значення майже вдвічі більше – 118 підсекторів. Останні прийняли зобов‘язання по всіх підсекторах телекомунікаційних, будівельних та суміжних інженерних послуг, і майже по всіх інших підсекторах [8, 114]. Отже, з плином часу кількість зобов‘язань збільшується.

Потрібно зауважити, що на відміну від правил ГАТТ, які застосовуються до всіх товарів, зобов’язання ГАТС по доступу на ринок та національному режиму стосуються тільки тих видів послуг, які зазначені у Розкладі кожної окремої країни. Якщо сектор не включено в розклад специфічних зобов‘язань країни, то це означає, що вона не має ніяких зобов‘язань з приводу забезпечення національного режиму чи доступу на ринок в цьому секторі.

Якщо ж сектор включено в розклад, то специфічні зобов‘язання можуть прийматись по відношенню до будь-якого з 4-х способів поставки послуг, передбачених ГАТС (транскордонна поставка, споживання за кордоном, комерційна присутність та присутність фізичних осіб).

Відносно того чи іншого сектору та способу поставки послуг відповідне зобов‘язання може коливатись від дозволу вільної конкуренції до повної заборони доступу на ринки та надання національного режиму. В багатьох випадках країни-члени вибирають проміжний стан – певні обмеження в певних секторах.

Так, якщо у графіку міститься термін “Немає” (None) щодо певного способу поставки, то це означає, що ніяких обмежень стосовно доступу на ринок країни за цим способом поставки не існує. Досить часто ніяких обмежень не існує щодо транскордонної торгівлі та споживання за кордоном.

Термін “Не зв‘язані” (Unbound) означає, що по цьому методу постачання у специфічних секторах не існує зобов‘язань. Іншими словами, країна залишає за собою право вільно встановити або підтримувати заходи, які є несумісними з зобов‘язаннями щодо доступу на ринок або національного режиму для іноземних послуг чи компаній.

У деяких випадках у графіках поряд із словом “немає” може ставитися позначка “зірочка”. Це означає, що цей конкретний спосіб поставки не може застосовуватись через технічні причини, тобто це технічно неможливо у даному секторі послуг.

Більшість розкладів не містять обмежень в горизонтальній частині графіку стосовно способів поставки 1 та 2 (транскордонне постачання та споживання за кордоном). Однак більшість країн застосовують обмеження щодо способів поставки 3 та 4 (комерційна присутність та присутність фізичних осіб). Така ситуація головним чином складається за рахунок того, що більшість країн мають різноманітні обмеження щодо іноземних інвестицій та щодо руху іноземної робочої сили.

Як зазначалось вище, Стаття IІ ГАТС “Режим найбільшого сприяння” дозволяє застосування членами заходів, які не узгоджуються з режимом найбільшого сприяння. Такі заходи мають бути внесені до Переліку вилучень з режиму найбільшого сприяння, що є другою частиною розкладу.

Взагалі зобов’язання за розкладом можуть бути модифіковані або відізвані, але це повинно супроводжуватися переговорним процесом з країнами, на які такі зміни матимуть вплив. Більш того, країни на які негативно впливають такі зміни мають право на отримання компенсації.

З іншого боку, будь-яка країна може поглибити або підвищити свої зобов’язання щодо доступу на ринок у будь-який момент та модифікувати згідно зі змінами свій розклад. Оскільки зобов’язання країн щодо відкриття сектору послуг є остаточними, то зобов’язання у національному розкладі є практично гарантованими умовами для закордонних експортерів та імпортерів послуг. Наприкінці 1999 року в СОТ було 135 національних Розкладів послуг, які охоплювали 160 видів послуг. Більшість розкладів є досить деталізованими та великими за обсягами документами, особливо це стосується розвинених країн, які мають зобов’язання у багатьох секторах. Жоден з розкладів не є тотожнім хоча б ще з одним. Досить різними є і умови та обмеження, які кожен з урядів підтримує щодо доступу на ринок та національного режиму по кожному виду діяльності.