Розділи

загрузка...
2.3.2. Значення та структура ГАТС; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.3.2. Значення та структура ГАТС

Успіх торговельних переговорів по товарах в рамках ГАТТ став очевидним на початку 80-х років перед Уругвайським Раундом багатосторонніх торговельних переговорів. Застосування в міжнародній торговельній системі значних скорочень ставок тарифів на промислові товари стимулювало динамізацію світового торговельного обміну та зростання сукупного світового доходу, а розвиток міжнародного торговельного права в ГАТТ зробив передбачуваним режим світової товарної торгівлі. На фоні цього, торгівлі послугами не приділялося належної уваги. Це можна пояснити декількома причинами. По-перше, на всіх попередніх етапах розвитку міжнародної торгівлі послуги розглядались лише як доповнення до торгівлі товарами та виробництва. По-друге, більшість сфер послуг жорстко регулювалися на внутрішніх ринках в протекціоністських цілях, а деякі з них були суспільними монополіями. По-третє, переговори щодо внутрішнього регулювання сфери послуг з метою елімінації перешкод для торгівлі сприймалися в більшості країн як загроза державному суверенітету.

Але в середині 1980-х років більшість урядів країн, особливо індустріально розвинених зіткнулися з проблемою загальноосвітнього економічного спаду, зростаючою інфляцією і загрозливими рівнями безробіття. Необхідність розвитку міжнародної торгівлі послугами стала актуальною проблемою. Уряди розраховували, що з ліквідацією перешкод для міжнародної торгівлі і забезпеченням експортерів послуг передбачуваною законодавчою базою в сфері торгівлі і інвестицій, активізація експорту автоматично буде стимулювати розвиток сфери послуг. А це, в свою чергу, сприяло би безінфляційному зростанню всередині країн, полегшуючи проблеми, пов’язані зі структурними зрушеннями, які на той час були необхідні для переходу до ресурсозберігаючих та наукомістких технологій.

К середині 1980-х років в галузевій структурі ВВП як розвинених країн, так і країн що розвиваються сфера послуг була домінуючою. Так, в країнах ОЕСД в структурі ВВП послуги становили в середньому 72%, а в країнах що розвиваються – 58% (табл.39). В найменш розвинених країнах на послуги припадає близько третини ВВП.

Таблиця 39

Галузева структура ВВП розвинених країн і країн що розвиваються в середині 1980 рр. (у % від ВВП) [ ]

Галузі

Країни ОЕСД

Країни що розвиваються

Переробна промисловість

24

20

Видобувна промисловість

1

6

Сільське господарство

3

16

Будівництво

7

7

Оптова і роздрібна торгівля

15

15

Транспорт і комунікації

7

7

Фінанси і страхування

17

13

Енерго-, водо-, газопостачання

3

2

Комунальні послуги

11

6

Урядові послуги

12

8

Всього

100

100

Таким чином, масштаби сектору послуг і зростаючі темпи міжнародної торгівлі ними обумовили зацікавленість більшості країн в створенні багатосторонньої системи регулювання світового ринку послуг.

З огляду на сукупність зазначених чинників на початку Уругвайського Раунду в 1986 році країни домовились включити в процес переговорів торгівлю послугами.

Створення угоди щодо лібералізації торгівлі послугами було досить складним процесом, основним чином тому , що така форма торгівлі не потребує перетину кордону фізичним товаром, а бар’єри у торгівлі послугами є досить різноманітними та залежать від великої кількості локальних регулюючих пропозицію послуг норм, які є специфічними для кожної країни. Наприклад, урядові нормативні акти, спрямовані на захист споживача шляхом встановлення стандартів для професійної кваліфікації або вимоги до тренінгів та сертифікації професіоналів, дозволяють тільки дуже обмежене визнання іноземних документів, що діє як перешкода у торгівлі освітніми або консалтинговими послугами. Вже зазначалось, що торгівля послугами мала тенденцію бути підпорядкованою більшому регулятивному контролю, ніж продаж фізичних товарів. Таким чином, лібералізація не могла бути досягнутою за допомогою проведення переговорів щодо зменшення тарифів та кількісних обмежень, що було типово для ГАТТ. Крім того, торгівля послугами підпадала під дію регулятивних норм як на національному, так і на наднаціональному рівнях, а тому, сторони що вели переговори, повинні були враховувати і це.

Укладання угоди щодо послуг було також ускладнено тим, що в світовій практиці існують різні методи надання міжнародних послуг. У деяких галузях для компанії може бути необхідним відкриття регіонального представництва для надання певних послуг (банки, рекламні агенції, ресторани тощо). Тому на доступ до ринок у таких випадках впливають обмеження щодо прямих іноземних інвестицій. У інших випадках, спеціалізовані послуги, такі як розваги, можуть бути надані лише артистами або музиками, яким для цього потрібно здійснити короткострокову подорож до іншої країни щоб дати концерт. В цьому випадку імміграційні закони або обмеження по дозволах на працевлаштування можуть бути бар’єрами для експорту таких послуг.

Однак не дивлячись на ці труднощі одним з найвагоміших досягнень Уругвайського Раунду багатосторонніх торговельних переговорів було прийняття Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС), яка стала одним з трьох основних компонентів світової торговельної системи поряд з Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1994 р. та Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

ГАТС сформувалась як досить комплексна угода: крім головних правил, що стосуються всіх видів послуг, вона містить декілька додатків щодо специфічних послуг та секторів, а також схеми специфічних зобов’язань для кожного члена. Важливо зазначити, що ГАТС є рамковою угодою, тобто вона забезпечує так звані стартові умови і правила, які в подальшому будуть уточнюватися, вдосконалюватися і корегуватися сторонами. Навіть за умов збереження значних обмежень в торгівлі послугами, які відображені в зобов’язаннях країн, ГАТС підвищує прозорість національних режимів у сфері послуг та є бар’єром, що запобігає подальшим обмеженням у національних режимах країн-членів. Очікується, що подальші переговори матимуть результатом більш значну лібералізацію торгівлі послугами загалом.

Методологічно ГАТС можна поділити на три головні складові:

Загальні положення, які містять концепції, принципи та правила які застосовуються до всіх заходів, що впливають на торгівлю послугами;

Додатки, що стосуються регулювання специфічних сфер послуг та специфічних об’єктів;

Специфічні зобов’язання кожного з членів (містяться у розкладах) щодо доступу на ринок та національного режиму.

Із чотирьох загальних зобов’язань у торговельній угоді - режим найбільшого сприяння, національний режим, прозорість та доступ до ринку - які визначені у ГАТС, тільки прозорість та РНС є зобов’язаннями, що застосовуються до всіх сфер послуг зазначених в Угоді; інші ж два - національний режим та доступ до ринку є зобов’язаннями що узгоджуються.

З юридичної точки зору загальна система ГАТС складається з 6 частин:

Частина 1. Містить одну статтю, яка визначає торгівлю послугами шляхом характеристики 4-х різних способів здійснення торгівлі послугами між країнами. Ці способи зазвичай називають чотирма “способами постачання послуг”.

Частина 2. Це головна частина Угоди, яка містить загальні обов’язки і правила. В цій частині визначаються принципи, з яких виводяться правила, включаючи підґрунтя для виключень.

Частина 3. Визначає яким чином специфічні зобов‘язання мають бути структуровані (за трьома напрямами: доступ на ринок, національний режим, додаткові зобов’язання).

Частина 4. Передбачає проведення прогресивної лібералізації з метою розширення торгівлі послугами, сприяння економічному росту всіх торгових партнерів, а також розвитку країн, що розвиваються.

Частини 5 та 6. Охоплюють процедурні та інституціональні питання щодо регулювання торгівлі послугами, зокрема створення Ради з торгівлі послугами.

Угода також має Додатки, чотири з яких стосуються окремих секторів сфери послуг. [Додаток 1]

Крім того, кожна країна-член має специфічні зобов‘язання в сфері послуг, які є невід‘ємною частиною ГАТС.