Розділи

загрузка...
2.2.7. Субсидії та компенсаційні заходи; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.2.7. Субсидії та компенсаційні заходи

Субсидії є звичайним і широко поширеним інструментом реалізації економічної політики урядів, який використовується для розв’язання широкого спектру проблем і досягнення різноманітних цілей, обумовлених особливостями соціально-економічного розвитку країн. Вони застосовуються для вирівнювання виробничих, економічних і соціальних умов окремих регіонів країни; підтримки зайнятості, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів і прогресивним змінам у структурі ринку праці; впровадження комплексних економічних і соціальних програм, спрямованих на прискорення розвитку у країнах, що розвиваються; сприяння реструктуризації певних секторів економіки з метою досягнення цілей соціальної політики; підтримки науково-дослідних програм; підтримки становлення нових галузей та експортних виробництв, сприяння залученню інвестицій, розвитку інфраструктури тощо.

Для конкретних країн. Якщо розглядати їх окремо від світового ринку, застосування субсидій не має негативних наслідків, якщо, звичайно не брати до уваги можливе зниження ринкової орієнтованості і конкурентоспроможності національних виробників. Більше того, вони мають економічне обгрунтування, оскільки передбачають необхідність і можливість подолання недосконалості ринкових механізмів.

Але в умовах інтернаціоналізації господарських відносин, особливо на етапі глобалізації світової економіки, субсидування промислового виробництва деформує умови конкуренції на товарних ринках, надаючи фактично незаконні конкурентні переваги тим підприємствам, чиї виробництво та експорт субсидувались. Таким чином, складалась ситуація, коли стало необхідним систематизувати субсидії за їх впливом на збереження нормальних ринкових умов і доброчинної конкуренції і заборонити (суттєво обмежити) застосування спостерігаючих міжнародну торгівлю субсидій. Тому ще в документах ГАТТ 1947 р. була передбачена спеціальна стаття, згідно якої заборонялось застосування експортних субсидій розвиненим країнам. Згодом, на Токійському раунді багатосторонніх торговельних переговорів були прийняті правила, які обмежували можливість частого застосування даних національних заходів. А в ході Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів правила ГАТТ щодо субсидій, визначені Статтею XVI, були уточнені і розвинені в Угоді про субсидії і компенсаційні заходи (Угода СКЗ) та в Угоді про сільське господарство. Тому на сьогодні застосування субсидій на промислові товари регулюється СКЗ, а на сільськогосподарську продукцію – Угодою про сільське господарство.

Угодою СКЗ визначається право урядів використовувати субсидії для досягнення різноманітних цілей внутрішньої політики, однак обмежується їх право надавати субсидії, що мають значний деформуючий вплив н внутрішню та міжнародну торгівлю. Правила, викладені в Угоді є комплексними і стосуються як правил субсидування, так і процедури застосування компенсаційних мит. Розглянемо основні положення цієї Угоди більш детально.

В Статті 1 Угоди дається загальне визначення субсидії і конкретизуються заходи фінансового сприяння. Згідно цієї статті субсидією є: фінансове сприяння, що надається на території Члена СОТ урядом або будь-яким державним органом, тобто коли:

  1. уряд практикує пряме переведення грошових коштів (наприклад, дотацій, позик або вливань капіталу), потенційну пряму передачу грошових коштів або зобов’язань (наприклад, гарантій за позиками);
  2. уряд відмовляється від доходів, що йому належать, або не стягує їх (наприклад, такі фіскальні стимулюючі заходи, як податкові кредити);
  3. уряд надає товари та послуги, крім загальної інфраструктури, або закуповує товари чи послуги;
  4. уряд здійснює платежі до механізму фінансування, або доручає, або наказує приватній установі виконувати одну чи більше функцій, означених вище, які б за звичайних умов виконувались урядом, причому практика їх застосування такою установою фактично не відрізняється від практики, яку здебільшого вів би уряд; або
  5. підтримка доходів чи цін у будь-якій формі (у розумінні Статті XVI ГАТТ 1994); а також
  6. надається таким чином вигода. [УСК. С.245]

Таким чином, можна назвати три основні ознаки, одночасне поєднання яких визначає наявність субсидії:

  1. це фіксоване сприяння (або внесок);
  2. надається урядом або будь-яким державним органом на території члена СОТ;
  3. має становити вигоду.

Заходи фінансового сприяння можуть вживатися субсидією лише коли вони застосовуються урядом чи будь-яким державним органом (установою) на території Члена СОТ. Таким чином, положення Угоди стосується не тільки центрального уряду, а також заходів з боку федеральних (місцевих) органів влади і таких державних установ як підприємства державної форми власності.

Концепція вигоди є суттєво важливою для розуміння того, чи є заходи фінансового сприяння уряду дійсно субсидією. У випадку прямих дотацій, позик або вливань капіталу наявність і розмір вигоди оцінити дуже просто. Але є випадки, коли визначення субсидії і вигоди викликає неабиякі складнощі. Нажаль Угода СКЗ надає лише деякі вказівки щодо визначення вигоди. Стаття 14 “Розрахунок обсягу субсидії як розміру вигоди для її отримувача” встановлює, що слід вважати, що була надана вигода, якщо:

  1. придбання урядом акціонерного капіталу було визнане несумісним зі звичайною інвестиційною практикою (включаючи придбання ризикового капіталу) приватних інвесторів на території цього Члена СОТ;
  2. позика надається урядом за більш вигідних умов. При цьому вигодою вважається різниця між сумою, що виплачує фірма-отримувач позики за урядовою позикою, і сумою, яку б така фірма виплачувала за порівняною комерційною позикою за звичайних ринкових умов;
  3. надається гарантія позики з боку уряді і при цьому є різниця між сумою, що виплачує фірма-отримувач гарантії за гарантованою урядом позикою, і сумою, яку б така фірма виплачувала за порівнюваною комерційною позикою за умови відсутності урядової гарантії. У цьому випадку вигодою вважається різниця між цими двома сумами з поправкою на різницю у комісійних платежах;
  4. надання товарів чи послуг урядом здійснюється за винагороду меншу, ніж адекватна, або закупівля товарів урядом здійснюється за винагороду більшу, ніж адекватна. Адекватність винагороди визначається відносно домінуючої кон’юнктури ринку на такий товар чи послугу у країні надання чи придбання (у тому числі ціни, якості, наявності, ліквідності, транспортування та інших умов продажу чи купівлі). [СКЗ, с.264-265]

Слід зазначити, що тільки адресні субсидії можуть бути заборонені, дають підстави для вжиття заходів. В загальному визначенні субсидія є адресою, якщо вона надається певним підприємствам або галузі промисловості або групі підприємств або галузям промисловості.

Угода СКЗ поділяє всі субсидії, що надаються національними урядами виробникам промислової продукції на декілько категорій (Рис. 5).

Категорії субсидій на промисловості товари в СОТ

Рис. 5. Категорії субсидій на промисловості товари в СОТ

Статтею 3 “Заборона” визначені дві категорії заборонених, або “червоних” субсидій:

  1. експортні субсидії, тобто обумовлені показниками експорту;
  2. субсидії, обумовлені переважним використання вітчизняних товарів на перевагу від імпортних. [СКЗ, с. 247]

Перелік заборонених експортних субсидій згідно Додатку І до Угоди СКЗ включає наступне:

  1. прямі субсидії, які залежать від результатів експорту;
  2. схеми утримання валюти, включаючи виплату премій за експорт;
  3. пільгові внутрішні розцінки на транспортування і фрахт при експортних відвантаженнях;
  4. надання урядом, прямо чи непрямо, товарів або послуг для використання у виробництві експортних товарів на умовах, більш вигідних, ніж при наданні аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів або послуг для виробництва товарів для внутрішнього споживання, якщо (у випадку товарів) такі умови є більш вигідними, ніж комерційні умови, доступні експортерам на світовому ринку;
  5. виключення (звільнення, зменшення або відстрочка) з прямого оподаткування (наприклад. Податки на заробітну платню, на прибуток пов’язаний з експортом, процентні виплати, роялті, податки на нерухоме майно) або з соціальних виплат;
  6. спеціальні відрахування, прямо пов’язані з експортом або його показниками, які перевищують відрахування, що надаються відносно виробництва для внутрішнього споживання і які застосовуються при розрахунку бази для нарахування прямих податків;
  7. виключення або зменшення непрямих податків (наприклад, ПДВ, акцизи, податки з продажу, податки на оборот, франчайзинг, гербові збори тощо) з продукції, що продається на експорт, якщо воно перевищує таке звільнення або зменшення щодо такої же продукції, що продається на внутрішньому ринку;
  8. виключення або зменшення чи відстрочка сплати кумулятивних непрямих податків попередньої стадії, тобто оподаткування товарів і послуг, що використовуються прямо чи непрямо у виробництві експортних товарів, на різних послідовних стадіях виробництва. При цьому воно перевищує подібне звільнення, зменшення або відстрочку сплати аналогічних кумулятивних податків попередньої стадії на товари або послуги, що використовуються у виробництві аналогічних товарів для внутрішнього споживання;
  9. зменшення або повернення зборів, пов’язаних з імпортом (наприклад, тарифів чи інших зборів), якщо воно перевищує таке зменшення або повернення імпортних зборів, які стягуються з імпортованих матеріалів, що використовуються у виробництві експортних товарів;
  10. програми експортних гарантій або страхування за привілейованими ставками, які недостатні для того, щоб покрити довгострокові видатки за цими програмами;
  11. експортні кредити за нижчими ставками, ніж ті, за якими уряду фактично доводиться платити за використання таких коштів, якщо надання кредитів використовується для забезпечення суттєвої переваги щодо умов експортного кредитування;
  12. будь-які інші витрати за рахунок держави, які прямо чи непрямо призводять до зростання експорту будь-якого товару з її території чи до зменшення імпорту будь-якого товару на її територію. [СКЗ, с.281-284]

Вже зазначалось, що в ГАТТ правило щодо заборони експортних субсидій на промислові товари застосовувались тільки до розвинених країн. Прийняття Угоди СКЗ поширило застосування цього правила і на країни, що розвиваються. Тому вони повинні протягом перехідного періоду, який становить 8 років, привести свою практику субсидування у відповідність до вимог СКЗ. При цьому протягом перехідного періоду країни не мають права підвищувати рівень своїх експортних субсидій. Важливо зауважити, що вимога заборони експортних субсидій не стосується країн, що розвиваються, розмір ВНП на душу населення в яких не перевищує 1000 дол. США, а також найменш розвинених країн. Для країн, що розвиваються Угодою СКЗ був передбачений п’ятирічний перехідний період для скасування субсидій, обумовлених переважним використанням вітчизняних товарів порівняно з імпортними. Цей період закінчився 1 січня 2000 року.

Розглянемо правила СКЗ щодо дозволених субсидій. За сучасною концепцією СОТ дозволеними є ті субсидії, які не заборонені. Дозволені субсидії можуть давати підстави для вжиття заходів (їх прийнято називати “жовтими”), а якщо дозволені субсидії не дають підстави для вжиття заходів, то їх називають “зеленими”.

Щодо поділу субсидій на категорії, що дають і не дають підстави для вжиття заходів, Угода використовує концепцію специфічності (адресності), прояву згадувалось вище.

Всі специфічні субсидії (за виключенням тих що не дають підстав для вжиття заходів) є такими, що дають підстави для вжиття заходів, якщо вони спричиняють несприятливі наслідки для інтересів інших членів СОТ. До таких “несприятливих наслідків” Угода відносить:

  1. завдання шкоди галузі вітчизняного виробництва іншого Члена;
  2. зведення нанівець або ушкодження переваг іншого Члена СОТ за ГАТТ 1994, зокрема від тарифних поступок; [СКЗ, с.249]
  3. завдання серйозної шкоди, а також загроза її завдання, інтересам іншого Члена.

Матеріальна шкода галузі є основою для накладення країною-імпортером компенсаційного мита щодо субсидованого імпорту, який спричиняє шкоду вітчизняній промисловості.

Зведення нанівець або ушкодження переваг може мати місце, коли країна-експортер відмічає, що рівень поступок у формі зв’язування тарифів, отриманий під час торговельних переговорів, був значно знижений через втрату частки ринку на користь промисловості, яка отримує переваги завдяки субсидуванню в країні-імпортері.

Серйозна шкода інтересам інших країн, може мати місце, коли субсидована продукція витісняє експорт “постраждалої сторони” з ринку країни, яка надає субсидію, або з ринку третьої країни. Про фактичне витіснення або перешкоджання експорту аналогічного товару іншої країни свідчать зміни, що відбуваються протягом щонайменше року: збільшення частки ринку субсидованого товару; залишення незмінною частки ринку субсидованого товару за таких умов, які мали б привести до її зменшення у разі відсутності субсидування; більш повільне зменшення частки ринку субсидованого товару, ніж це могло бути у разі відсутності субсидування.

Визначення розподілу шкоди завжди було дискусійним питанням в міжнародних торговельно-економічних відносинах. Тому Угодою СКЗ (Стаття 6 “Серйозна шкода”) зафіксовані критерії визначення серйозної шкоди інтересам іншої країни:

  1. загальний обсяг субсидування перевищує 5% від вартості товару;
  2. субсидії покривають виробничі збитки певної галузі промисловості;
  3. субсидії, які не являються одноразовими заходами, покривають виробничі збитки підприємства;
  4. відбувається пряме списання заборгованості урядом.

Серйозна шкода може виникати у будь-якому з випадків, коли має місце один з наступних випадків або кілька з них:

  1. витіснення або перешкоджання імпорту аналогічного товару Члена СОТ на ринку країни, яка надає субсидію;
  2. заміщення або перешкоджання експорту аналогічного товару Члена СОТ на ринку третьої країни;
  3. значне заниження або стримування цін на субсидований товар порівняно з ціною аналогічного товару Члена СОТ або втрата обсягу продажу товару на тих самих ринках;
  4. стійка тенденція зростання на світовому ринку частки товару що субсидується, протягом періоду субсидування у порівнянні з середнім рівнем такої частки протягом попередніх трьох років.

Таким чином, наявність серйозної шкоди інтересам іншого Члена СОТ може бути доведена лише фактами причинно-наслідкового зв’язку між наданням специфічної субсидії, яка відповідає певним критеріям, і спричиненими цією наслідками для імпорту/експорту та продажу аналогічного товару Члена СОТ.

Всі дозволені субсидії, які є специфічними (адресними), за кількома винятками є такими, що дають підстави для вжиття заходів, тобто дозволені адресні субсидії в більшості випадків дають країнам-імпортерам необхідні підстави для вжиття заходів. А неадресні (неспецифічні) субсидії не дають підстав для вжиття заходів і називають зеленими субсидіями. Так, якщо урядом будуть надаватися субсидії, наприклад, малим підприємствам за критеріями їх розміру, то вони будуть зеленими субсидіями, тобто такими, що не дають підстав для вжиття заходів.

Крім того, Угодою СКЗ визначені випадки, коли специфічні (адресні) субсидії автоматично стають субсидіями, що не дають підстав для вжиття заходів. Це можуть бути такі субсидії:

  1. для проведення фірмами науково-дослідної діяльності;
  2. Такі субсидії не повинні перевищувати визначену Угодою частку у вартості витрат за проектом (на промислові досліди чи розробки планів, креслень, експериментальних зразків) і мають надаватися на визначений Угодою перелік витрат.
  3. неблагополучним регіонам в рамках загальної політики регіонального розвитку;

Такі субсидії не повинні надаватися лише певним окремим підприємствам чи галузям в межах регіону. Крім того, неблагополучний регіон визначається як такий на основі об’єктивних критеріїв, таких як ВВП на душу населення та рівень безробіття.

  1. для прискорення адаптації наявних виробничих потужностей до нових вимог щодо охорони навколишнього середовища.

Такі субсидії повинні бути одноразовими, обмежуватися 20 відсотками від витрат на адаптацію і надаватися всім фірмам, які можуть пристосовувати нове устаткування та/або виробничі процеси.

Угода про субсидії і компенсаційні заходи передбачає два варіанти захисту галузі промисловості від несприятливих наслідків субсидування інших членів СОТ:

  1. накладання компенсаційного мита на імпортований субсидований товар;
  2. використання засобів правового захисту, таких як консультації або подання скарги до Органу врегулювання суперечок для відкриття процедури і створення спеціальної групи експертів.

Розглянемо правила застосування компенсаційного мита на імпортований субсидований товар. Згідно Статті VI ГАТТ “Антидемпінгове та компенсаційне мито” термін “компенсаційне мито” повинен означати “спеціальне мито, яке стягується х метою усунення дії будь-якої дотації чи субсидії, наданої, прямо чи опосередковано, на виробництво, виготовлення чи експорт будь-якого товару”. [ГАТТ с.445] А Стаття 10 “Застосування Статті VI ГАТТ 1994” Угоди про субсидії і компенсаційні заходи вимагає, щоб країни-члени СОТ вживали всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб накладення компенсаційного мита на товар, що імпортується, відповідало вимогам Статті VI ГАТТ 1994 та умовам Угоди СКЗ. Такими обов’язковими вимогами щодо застосування компенсаційного мита є:

  1. проведення спеціального компенсаційного розслідування у відповідності із правилами і процедурами, визначеними Угодою СКЗ;
  2. доведення фактів наявності субсидованого імпорту, шкоди вітчизняній промисловості і причинно-наслідкового зв’язку між субсидованим імпортом і нанесеною шкодою;
  3. розмір мита не повинен перевищувати суму дотації або субсидії, щодо яких було визначено, що вони прямо чи опосередковано надавалися на виробництво або експорт товару в країні походження або експорту.

Слід зазначити, що відхід від цих обов’язкових процедурних правил та критеріїв може дати підстави експортеру звертатися в Орган з врегулювання суперечок для розгляду питання через механізм врегулювання суперечок СОТ. Крім того, доведення експортером, проти продукції якого були застосовані компенсаційні заходи, фактів порушення зазначених вище правил може стати підставою для визнання цих заходів незаконними.

Основною передумовою застосування компенсаційного мита є проведення компенсаційного розслідування, в ході якого доводяться факти наявності субсидованого імпорту, встановлюється розмір шкоди вітчизняній промисловості, доводиться причинно-наслідковий зв’язок між субсидованим імпортом та отриманою шкодою, а також визначається розмір та порядок застосування мита. Слід зазначити, що положення про компенсаційні заходи були розроблені раніше, ніж антидемпінгові процедури.

Компенсаційні розслідування, згідно вимог СКЗ, повинно проводитися компетентними органами країни-імпортера, які і порушують розслідування. Крім цих органів в процесі розслідування беруть участь такі сторони: країна-експортер (член СОТ), товар якої є предметом розслідування, зацікавлені члени СОТ. А також зацікавлені сторони. Такими зацікавленими в результатах компенсаційного розслідування можуть бути: експортер, іноземний виробник або імпортер товару, щодо якого ведеться розслідування, або ж торговельне чи виробниче об’єднання, більшість членів якого є виробники, експортери або імпортери такого товару; виробник аналогічного товару у країні імпортуючого Члена СОТ або торговельне чи виробниче об’єднання, більшість членів якого виробляють такий аналогічний товар на території імпортуючого Члена СОТ; будь-які інші вітчизняні або іноземні сторони, які Члени СОТ вважають за доцільне включити до числа зацікавлених сторін.

Детальний порядок проведення компенсаційного розслідування регулюється Частиною V: Компенсаційні заходи Угоди СКЗ. [СКЗ. С.258-274] В процедурі компенсаційного розслідування можна виділити наступні основі типи:

  1. Подання скарги виробниками вітчизняної галузі виробництва або від їх імені відповідними асоціаціями (союзами тощо) в компетентні органи своєї країни, що займаються відповідними розслідуваннями.
  2. Розгляд компетентними органами доказів щодо наявності субсидій у експортера, шкоди вітчизняному виробництву та причинно-наслідкового зв’язку між ними.
  3. Порушення компетентним органом компенсаційного розслідування за наявності достатніх підстав для цього. Інформація про порушення розслідування повинна оприлюднюватися в засобах масової інформації.
  4. Передача органу влади експортуючого члена СОТ та експортерам тексту скарги та анкети-запитальника.
  5. Підготовка експортерами та органом влади експортуючої сторони відповідей на запитання, що містяться у анкеті (термін – 30 днів). При цьому сторона, проти якої порушено компенсаційне розслідування може провадити консультації з зацікавленими членами СОТ.
  6. Отримання анкети з відповідями, перевірка адекватності і точності наданої інформації. З метою перевірки наданої інформації та отримання додаткових відомостей допускається розслідування на місці, тобто в країні-експортері.
  7. Розгляд компетентними органами в країні-імпортері отриманих доказів щодо субсидування та розмірів нанесеної національним виробникам шкоди.
  8. Винесення компетентним органом розслідування попереднього визначення заперечувального або стверджувального характеру. Інформація про таке рішення повинна бути оприлюднена в засобах масової інформації. Якщо компетентні органи компенсаційного розслідування не визнали за можливе застосування компенсаційного мита, то процедура припиняється.
  9. Якщо попереднє визначення має стверджувальний характер, то:
  10. можливе припинення процедури розслідування, якщо експортуючий член СОТ візьме на себе добровільні зобов’язання щодо компенсації;
  11. процедура розслідування продовжується, якщо країна-експортер не погодилась на добровільні зобов’язання.
  12. Введення тимчасових компенсаційних заходів (максимальний термін дії – 4 місяці).
  13. Остаточне визначення стверджувального характеру. Компетентний орган влади країни-імпортера повинен оприлюднити остаточне рішення щодо результатів компенсаційного розслідування.
  14. Накладання компенсаційного мита на товари експортера, що субсидується (максимальний термін дії мита – 5 років).

Крім того, в якості етапів компенсаційного розслідування можна розглядати дії сторін після накладення компенсаційного мита. Так, Угодою СКЗ передбачена можливість перегляду компенсаційних мит або за ініціативою органів влади імпортуючого члена СОТ, або на обгрунтовану вимогу будь-якої зацікавленої сторони, або за умови, що з моменту накладення остаточного компенсаційного мита пройшов розумний період часу. Стосовно перегляду тіж правила що і до розслідування, а термін перегляду не повинен перевищувати 12місяців з моменту його порушення.

Компенсаційне розслідування вважається повністю завершеним після припинення накладення компенсаційного мита та публічного повідомлення про це.

Повернемося до восьмого етапу проведення компенсаційного розслідування. На цьому етапі компетентним органом влади імпортера може визнати за можливе припинити процедуру розслідування. Підставами для цього можуть бути:

  1. недостатні докази факту надання субсидії або заподіяння шкоди;
  2. дія правила de minimis, тобто обсяг субсидії є менше 1% вартості імпорту товару;
  3. незначний фактичний чи потенційний обсяг субсидованого імпорту або шкоди національним виробникам.

Якщо компенсаційне розслідування провадиться по відношенню до товару походженням з країни, що розвивається, то воно має бути припинено в таких випадках:

  1. рівень субсидії не перевищує 2% від вартості товару у розрахунку на одиницю такого товару;
  2. країна, що розвивається відмінила експортні субсидії достроково, або є країною, де ВНП на душу населення менше ніж 1000 доларів і рівень субсидії не перевищує 3% від вартості товару у розрахунку на одиницю такого товару;
  3. обсяг субсидованого імпорту менше 4% від загального обсягу імпорту аналогічного товару, за умови, що сукупний імпорт з країн, що розвиваються, (частка кожної з яких у загальному імпорту менше 4%) не перевищує 9% від загального обсягу імпорту аналогічного товару.

Особливості застосування компенсаційного мита детально охарактеризовані в таблиці 28.

Таблиця 28

Особливості застосування компенсаційного мита [15, с.212-213]

Вид компенсаційного мита

Умови для застосування

Можливий початок застосування

Максимальний термін застосування

Тимчасове

- Порушено розслідування, і зацікавленим Членам СОТ і сторонам надана можливість представити свої докази;

- Зроблено попереднє визначення стверджувального характеру щодо наявності субсидії та спричиненої нею шкоди галузі вітчизняного виробництва;

- Такі заходи вважаються органами розслідування необхідними для запобігання подальшому нанесенню шкоди під час розслідування.

Через 60 днів після порушення розслідування

4 місяці

Остаточне

- Проведено розслідування, і зацікавленим Членам СОТ і сторонам надана можливість представити свої докази;

- Зроблено остаточне визначення стверджувального характеру щодо наявності та обсягу субсидії та спричиненої нею шкоди галузі вітчизняного виробництва;

- Субсидію не було відкликано Членом СОТ.

Після набуття чинності остаточного рішення органу розслідування (через 12-18 місяців після порушення розслідування)

5 років

Остаточне зворотньої дії

- Виноситься остаточне визначення шкоди (але не загрози завдання суттєвої шкоди галузі вітчизняного виробництва або суттєвої затримки у її становленні), або

- Виноситься остаточне визначення загрози завдання суттєвої шкоди тоді, коли б вплив субсидування імпорту за умови відсутності тимчасових заходів призвів би до визначення шкоди.

Із дня початку застосування тимчасових заходів

5 років

Остаточне зворотньої дії

- Виноситься визначення загрози завдання суттєвої шкоди або суттєвої затримки у становленні галузі (але шкоди ще не завдано).

Із дня визначення загрози завдання суттєвої шкоди або суттєвої затримки

5 років

Остаточне зворотньої дії

- Протягом короткого періоду часу було завдано шкоди, яку важко відшкодувати, в результаті масового імпорту товару, на який субсидії надавалися не відповідно до положень ГАТТ 1994 та Угоди СКЗ;

- Необхідно перешкодити повторному виникненню такої шкоди.

За 90 днів до початку застосування тимчасових заходів

5 років

Другим варіантом захисту галузі промисловості від несприятливих наслідків субсидування інших членів СОТ є, як вже зазначалось, використання правового механізму. Обов’язковим етапом при розв’язані справ з різними видами субсидій є етап консультацій між постраждалим імпортером та експортером, який може закінчитися досягненням взаємоприйнятого рішення. Для “червоних” субсидій правилами СОТ не консультації виділяється 30 днів, для “жовтих” та “зелених” – 60 днів. В разі недосягнення консенсусу по “червоних” та “жовтих” субсидіях справа передається до Органу врегулювання суперечок, а по “зелених” – до Комітету із субсидій та компенсаційних заходів. В цих органах СОТ рішення повинно бути прийнято протягом 90 днів – для “червоних” субсидій, 135 днів – для “жовтих” субсидій і 120 днів для субсидій “зеленої скрині”. По “червоних” та “жовтих” субсидіях передбачена можливість подання апеляції, яка має бути розглянута відповідно за 60 та 90 днів. Порядок та правила розгляду таких справ регламентується Домовленістю про правила і процедури врегулювання суперечок.

Слід звернути увагу на те, що в усіх трьох випадках в разі невиконання експортуючим членом СОТ рекомендацій Органу врегулювання суперечок (для “червоних” та “жовтих” субсидій) та Комітету із субсидій і компенсаційних заходів (для “зелених” субсидій) вони можуть надати “постраждалій” стороні дозвіл на вжиття контрзаходів.

Інституціональним органом Угоди СКЗ є Комітет із субсидій і компенсаційних заходів, до складу якого входять представники всіх членів СОТ. Він проводить засідання щонайменше двічі на рік і виконує обов’язки, які доручаються йому за Угодою СКЗ або країнами-членами СОТ,