Розділи

загрузка...
2.2.1.5. Правила внутрішньої підтримки вітчизняного товаровиробника; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.2.1.5. Правила внутрішньої підтримки вітчизняного товаровиробника

Національні уряди реалізуючи заходи економічних політик і реформ надають вітчизняним виробникам сільськогосподарської продукції підтримку у вигляді внутрішніх субсидій. Ці виплати (або фінансова участь уряду) мають різний вплив на торгівлю: деякі субсидії не деформують ринкові умови і не входять в протиріччя з принципом недискримінації в частині забезпечення національного режиму, інші мають спотворювальний вплив на торгівлю. Враховуючи це в Угоді про сільське господарство закладено підхід згідно якого країни повинні прийняти зобов’язання щодо скорочення тих субсидій, які негативно впливають на торгівлю. З цією метою Угода поділяє субсидії на три категорії:

  1. зелені (не мають спотворювального впливу на торгівлю, дозволені);
  2. сині (не мають спотворювального впливу на торгівлю, дозволені);
  3. жовті (негативно впливають на торгівлю, підлягають скороченню).

Застосування субсидій “зеленої” регулює Стаття 6 “Зобов’язання щодо внутрішньої підтримки” та Додаток 2 “Внутрішня підтримка: підстава для звільнення від зобов’язань щодо зменшення підтримки”. [3, с.41-42, 51-56] Заходи внутрішньої підтримки, які звільняються від зобов’язання їх зменшення “не повинні справляти спотворювального впливу на торгівлю чи на виробництво або таки вплив повинен бути зведений до мінімуму”. [3, с.51] Крім того, заходи, які відносять до субсидій “зелені” повинні відповідати двом основним критеріям:

  1. підтримка повинна надаватися через урядові програми, що фіксуються за державний кошт (включаючи відмову уряду від отримання доходів), але не за кошти споживачів;
  2. наслідком підтримки не повинне бути надання цінової підтримки виробникам.

Зелені субсидії надаються в межах урядових програм надання послуг, до яких належать:

  1. загальні послуги;
  2. створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки;
  3. внутрішня продовольча допомога;
  4. прямі виплати виробникам;
  5. підтримка доходу, не пов’язана з виробництвом;
  6. фінансова участь уряду у програмах страхування доходів та гарантування безпеки доходів;
  7. виплати (що здійснюються прямо або через фінансову участь уряду у програмах страхування врожаїв) на відшкодування збитків від стихійних лих;
  8. допомога на структурну перебудову, що надається через програми виведення виробників з сільськогосподарського виробництва;
  9. допомога на структурну перебудову, яка надається через інвестиції;
  10. виплати за програмами охорони навколишнього середовища;
  11. виплати за регіональними програмами надання допомоги.

До зеленої скрині відносяться також інші заходи – так звані заходи de minimis – які мінімально впливають на виробництво і торгівлю сільськогосподарськими товарами і які не є об’єктом скорочення. До них належать внутрішні субсидії, не пов’язані з конкретним товаром, якщо вони не перевищують 5% вартості сільськогосподарського виробництва. А для країн, що розвиваються, цей рівень de minimis становить 10%. Крім того, як зелена субсидія може кваліфікуватися специфічна підтримка, що надається на конкретний товар, розмір якої не перевищує 5% від загальної вартості виробництва цього товару (для країн, що розвиваються цей рівень de minimis складає 10%).

До субсидії синьої скрині належать прямі виплати за “програмами обмеження виробництва” сільськогосподарської продукції, якщо:

  1. такі виплати прив’язані до конкретних площ та врожаїв;
  2. такі виплати здійснюються на 85 або менше відсотків від базового рівня виробництва;
  3. виплати на худобу здійснюються на чітко визначену кількість голів. [3 с.42]

Заходи синьої скрині – це ті заходи, що прямо пов’язані з виробництвом, наприклад, платежі, що впливають на розміри посівних площ чи кількість тварин. Але ці заходи повинні бути частиною програми, що обмежують виробництво шляхом встановлення максимальних обсягів випуску або примушення фермерів залишати не засіяною частину їх землі. Країни, що використовують ці види заходів, доводять, що їх реалізація менш впливає на масштаби деформації торгівлі, ніж заходи жовтої скрині. Так чи інакше, заходи синьої скрині залишаються в СОТ предметом дискусій.

Всі заходи, не розглянуті вище, тобто ті, які не стосуються заходів зеленої і синьої скрині, відносяться до категорії заходів жовтої скрині і повинні бути скорочені в визначеному порядку, оскільки вони можуть викликати неприпустимі торгові порушення.

До субсидій жовтої скрині, як правило, відносять:

  1. дотації на продукцію тваринництва і рослинництва, на племінне тваринництво, не елітне насінництво, на комбікорми тощо;
  2. компенсації частини витрат на придбання мінеральних добрив і засобів хімічного захисту рослин, на енергоносії, на витрати по підвищенню родючості земель, а також компенсації вартості техніки, що була придбана шляхом зустрічного продажу сільгосппродукції;
  3. витрати лізингового фонду, витрати на ремонт і поточне утримання меліоративних систем, на створення сезонних запасів запчастин і матеріально-технічних ресурсів;
  4. капіталовкладення виробничого призначення, крім витрат на меліорацію та водне господарство;
  5. цінова підтримка: компенсація різниці між закупівельною та ринковою ціною на сільськогосподарську продукцію;
  6. надання виробнику товарів (послуг) за цінами нижче ринкових; закупівля у виробників товарів (послуг) за цінами вище ринкових;
  7. пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджетів різних рівнів, включаючи списання та пролонгацію боргів;
  8. пільги на транспортування продукції сільського господарства.

Угодою встановлюється верхня межа сукупної внутрішньої підтримки (розрахованої як сукупний вимір підтримки - СВП), яку уряди можуть надавати внутрішнім виробникам. СВП розраховується на індивідуальній потоварній основі, як різниця між фіксованою зовнішньою довідковою та застосовуваною регульованою ціною, помножена на обсяг виробництва продукції. Щоб отримати значення СВП, всі внутрішні субсидії, не пов’язані з конкретним товаром, додаються до загальної суми субсидій, розрахованої на індивідуальній основі для кожного товару.

Доцільно ще раз нагадати, що вищезгадані субсидії зеленої і синьої скринь, а також заходи de minimis, не включаються до СВП. Крім того, з метою стимулювання розвитку сільськогосподарського сектору в країнах, що розвиваються, їм дозволено виключати з розрахунку СВП і відповідно із зобов’язань щодо зменшення внутрішньої підтримки: інвестиційні субсидії, які здебільшого надаються сільському господарству; субсидії на сільськогосподарську сировину, які звичайно надаються виробникам з низьким рівнем доходів та бідною сировинною базою; субсидії для сприяння відмові від вирощування наркотичних культур.

З метою надання гнучкості стратегії уряду, СВР повинні бути скорочені поступово, згідно з погодженими графіками. Країни-члени СОТ погодилися здійснити ці скорочення на наступних умовах (табл. ).

Таблиця 17

Розмір і терміни скорочення сукупного виміру підтримки сільського господарства по групах країн

 

Розвинені країни та перехідні економіки

Країни, що розвиваються

Рівень зменшення СВП

-20%

-13%

Термін скорочення

1995-2001 рр.

1995-2005 рр.

Один з недоліків цього методу скорочення СВП полягає в тому, що він як правило, не зачіпає найбільш деформовані торгові сфери внаслідок того, що самі уряди вирішують де і наскільки скоригувати підтримку. Канада, наприклад, має досить неконкурентних, але політично впливових виробників молочних продуктів, яких поки що не торкнулося скорочення СВП, тому що уряд вважає за потрібне застосувати скорочення підтримки до інших галузей сільського господарства Канади. [7] Однак враховуючи стратегію СОТ щодо подальшого скорочення СВР, тактика Канади не може продовжуватися довго. Незаперечним фактом є те, що, надання урядам права вибору щодо того де і як здійснювати скорочення СВП, значно політизує їх діяльність.

Негативний вплив скорочення внутрішньої підтримки полягає в тому, що можуть блокуватися ті реформи, які в даний момент здійснюються в країні. Багато з цих реформ трансформуються, тому що уряд не може дозволити собі підтримувати поточну норму сільськогосподарського субсидування. Однак СОТ намагається довести вигідність вкладення державних коштів у сільськогосподарські програми, що не приносять шкоди світовій торгівлі, якщо такі кошти передбачені державним бюджетом.