Розділи

загрузка...
2.1.6. Спеціальні умови застосування правил ГАТТ відносно менш розвинених країн; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.1.6. Спеціальні умови застосування правил ГАТТ відносно менш розвинених країн

На початку 60-х років минулого сторіччя більшість країн що розвиваються звільнилися юридично від колоніальної залежності від своїх метрополій і почали провадити незалежну і суверенну зовнішню політику, в тому числі і зовнішньоторговельну. Цей процес супроводжувався загостренням проблем соціально-економічного розвитку, значна кількість яких була безпосередньо пов’язана з труднощами інтеграції в світову господарську систему. Тому група країн що розвиваються ініціювала внесення доповнень до положень ГАТТ, які були підписані в 1947 р. В результаті цього у 1965 році до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі була додана Частина IV – Торгівля і розвиток, яка містить спеціальні положення про дії, що можуть застосовувати розвинені країни з метою сприяння торгівлі та розвитку менш розвинених країн.

Основними цілями розробки цього додаткового розділу було забезпечення швидкого та постійного збільшення експортних надходжень менш розвинених країн, більш сприятливих та прийнятних умов доступу на світові ринки для первинних товарів і розробка заходів, спрямованих “на досягнення стабільних, справедливих та вигідних цін” на ці товари, “таким чином створюючи умови для зростання реальних експортних надходжень цих країн”, а також полегшення “доступу на ринки товарів на сприятливих умовах для перероблених та промислових товарів, які підпадають під особливі експортні інтереси менш розвинених сторін”. [1, с.480]

Покладений в основу розбудови співробітництва розвинених країн з менш розвиненими, базовий принцип полягає в тому, що перші не повинні очікувати “взаємності у зобов’язаннях, взятих на себе в ході торговельних переговорів, щодо зниження чи скасування тарифів та інших бар’єрів для торгівлі менш розвинених сторін”. Тобто, розвинені країни у ході торговельних переговорів не очікують від менш розвинених країн “пропозиції, які не відповідають їх власним розвитковим, фінансовим і торговельним потребам”. [1, с.502-503]

Зміст положень Частини IV ГАТТ можна поділити на три частини:

З метою досягнення визначених цілей по відношенню до менш розвинених країн високорозвинені країни взяли на себе наступні “зобов’язання”:

Згідно зі Статтею XXXVIІ – Зобов’язання, менш розвинені країни “погоджуються вживати відповідні дії на користь торгівлі інших менш розвинених сторін зважаючи на торговельні інтереси менш розвинених сторін у цілому”. [1, с.482]

Крім того, розвинуті країни і країни що розвиваються домовились в подальшому спільно співпрацювати в ГАТТ, прагнучи досягнути визначених цілей. З цією метою уряди всіх країн повинні:

Крім того, договірні сторони ГАТТ взяли на себе зобов’язання щодо проведення консультацій. Так, якщо будь-яка країна-член ГАТТ вважає, що цілі визначені Статтею XXXVI “Принцип і цілі” не виконуються, то вона може вимагати від країни, що не виконує відповідні положення, провести двосторонні консультації та/або передати питання на розгляд договірним сторонам.

З метою реалізації положень Частини IV ГАТТ у 1965 році засновано Комітет з питань торгівлі та розвитку.

На сьогодні в СОТ входить приблизно СТО країн, що розвиваються. Очікується, що в майбутньому їх роль в діяльності організації підвищиться внаслідок багаточисельності та зростаючої частки в світовій економіці. Робота СОТ стосовно захисту інтересів країн, що розвиваються провадиться за такими основними напрямками:

Міжнародний торговий центр заснован ГАТТ у 1964 році на прохання країн що розвиваються. Він управляється спільно СОТ та ООН, яка діє через ЮНКТАД (Конференцію ООН з торгівлі та розвитку). Центр допомагає країнам що розвиваються розробляти та впроваджувати програми з розвитку експорта, а також вдосконалювати технології імпортування. Відомим напрямом діяльності Центру є надання інформації та рекомендацій щодо експортних ринків та доступа всім країнам, що розвиваються.

Проблемам розвитку торгівлі найменш розвинених країн та країн, що розвиваються була приділена значна увага на IV Конференції Міністрів в Катарі. В Декларації міністрів зазначено, що інтеграція цих країн у багатосторонню торгову систему вимагає вдосконалення механізмів доступу до ринків, підтримки диверсифікації виробництва та експортної бази.

Крім того, міністри підтвердили, що положення щодо спеціального та диференційованого режиму є невід’ємною частиною Угод СОТ.

Література