Розділи

загрузка...
2.1.5.4. Збори та формальності при імпорті та експорті; 2.1.5.5. Позначки про походження; 2.1.5.6. Валютне регулювання; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.1.5.4. Збори та формальності при імпорті та експорті

Будь-які збори, пов’язані з імпортом та експортом, що стягуються на кордоні, за винятком тарифів та зборів, які приравнено до внутрішніх податків, відповідно до Статті VIII ГАТТ “Збори та формальності, пов’язані з імпортом та експортом” мають відповідати таким вимогам:

Інакше кажучи, будь-які збори, встановлені за перевірку імпортованої продукції, незалежно від країни походження товару, мають бути пропорційними вартості наданих послуг та відповідними будь-яким зборам, що стягуються за перевірку аналогічних товарів вітчизняного виробництва. Це правило поширюється також на податки, збори, формальності та вимоги, пов’язані з імпортом та експортом, які встановлюються урядовими органами щодо: консульських операцій; кількісних обмежень; ліцензування; валютного контролю; статистичних послуг; документів, документації та сертифікації; аналізу та інспекції; карантину, санітарного контролю та дезинфекції; визначення походження. [1. с.448]

Країни-члени ГАТТ визнають необхідність у своїй практичній діяльності здійснювати заходи, спрямовані на спрощення процедур і обсягів зборів і формальностей, а саме:

Крім цього, будь-яка сторона не повинна в протекціоністських або фіскальних цілях накладати великих штрафів у разі незначних порушень митних правил чи процедур, не пов’язаних з фальсифікацію чи іншими нечесними діями і які можна легко усунути.

2.1.5.5. Позначки про походження

Введення спеціальних вимог щодо позначок про походження товару обумовлено необхідністю захисту інтересів як споживачів, так і конкурентоспроможних виробників і експортерів від фальсифікованих товарів, і так званих підробок, обсяги яких на світовому ринку в останні десятиріччя значно збільшились.

Відповідно до Статті ІХ ГАТТ “Позначки про походження” уряди країн повинні надавати товарам, які походять з території інших країн-членів режим щодо вимог маркування не менш сприятливий, ніж режим, що надається аналогічним товарам, що походять із будь-якої третьої країни. При прийнятті і запровадженні законів та правил щодо позначок про походження необхідно звести до мінімуму труднощі та незручності для торгівлі та промисловості експортуючих країн, що можуть бути спричинені такими заходами, а також приділяти особливу увагу захисту споживачів від шахрайських позначок чи позначок, які можуть ввести в оману.

Основні вимоги ГАТТ щодо позначок про походження полягають в наступному:

2.1.5.6. Валютне регулювання

Серед сукупності методів нетарифного регулювання міжнародної торгівлі особливе місце посідають інструменти валютного регулювання внаслідок того, що дії урядів країн з метою проведення власної валютної політики з застосуванням механізмів контролю за валютними потоками, обмінними курсами тощо, дуже часто мають безпосередній і обмежуючий вплив на міжнародну торгівлю.

Питанням недискримінаційного застосування урядами країн-членів СОТ інструментів валютного регулювання присвячена Стаття XV ГАТТ “Домовленості з валютних питань”. В ній зазначається, що враховуючи, що “валютні питання” відносяться до компетенції МВФ, з усіх проблем стосовно “грошових резервів, платіжних балансів чи заходів щодо іноземних валют”, особливо, якщо ці проблеми мають відношення до торгівлі, країни мають узгоджувати свою політику з Фондом. [1, с.457]

Для цього уряди країн-членів СОТ повинні приймати статистичні та інші дані МВФ щодо “іноземних валют, грошових резервів та платіжних балансів”; приймати визначення МВФ щодо відповідності своїх дій у сфері валютних питань Статуту МВФ; погоджуватися з визначенням МВФ щодо того, що саме є “серйозним зниженням грошових резервів сторони, дуже низьким рівнем її грошових резервів чи розумним темпом приросту її грошових резервів”. [1, с.457]

В Марракеській Угоді про заснування Світової організації торгівлі співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями виділено в окрему функцію. В Статті ІІІ Угоди зазначено, що “з метою досягнення більшого єднання у проведенні глобальної економічної політики СОТ співробітничає з Міжнародним валютним фондом та з Міжнародним банком з реконструкції та розвитку і його підрозділами”. [7, с.5]