Розділи

загрузка...
2.1.5.3. Оцінка товарів для митних цілей; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.1.5.3. Оцінка товарів для митних цілей

В міжнародній торгівлі товарами методи оцінки їх вартості для митних цілей мають дуже важливе значення внаслідок того, що від визначеної в митних документах вартості залежить сума мита при застосуванні адвалорних, змішаних (як адвалорних, так і специфічних), альтернативних (або адвалорних, або специфічних) ставок мита. Тому збільшення вартості товарів при їх оцінці для митних цілей в разі застосування навіть зазначених в Розкладі поступок ставок мита може призвести до порушення принципу недискримінації в частині національного режиму. Уряди більшості країн світу надають переваги використанню адвалорних ставок мита, що обумовлені такими причинами: легкістю їх міжнародного порівняння та ведення переговорів щодо зниження рівня; простотою розрахунків і можливістю швидкої і точної оцінки розміру надходжень від сплати мита; більшою їх пристосованістю до нарахування мита на дешеві і дорогі товари однієї групи, порівняно зі специфічними ставками. Тому питання оцінки товарів для митних цілей стосується всіх суб’єктів міжнародної торгівлі. Враховуючи це СОТ приділяє належну увагу вдосконаленню системи митної оцінки товарів.

Загальні правила ГАТТ щодо оцінки вартості товарів з метою розрахунку розміру митних зборів з товарів що імпортуються викладені в Статті VII “Оцінка товару для митних цілей”, а деталізовані правила містяться в Угоді про заснування Статті VII ГАТТ 1994 (Угода про митну оцінку).

Згідно Статті VII ГАТТ оцінка товару для митних цілей має бути заснована на “дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару і не може бути заснована на вартості аналогічних товарів вітчизняного виробництва або на довільній чи фіктивній вартості”. [1, с.446] При цьому під “дійсною вартістю” розуміють ціну, за якою в місці і в час, визначені законодавством країни імпортера, такий або аналогічний товар продається або пропонується до продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції, а якщо дійсна вартість товару не може бути визначена за наведеним вище правилом, оцінка для митних цілей має бути заснована на найближчому еквіваленті вартості, який можна буде встановити. [1. с.446-447]

Саме складність і безконфліктність визначення “дійсної вартості” обумовили необхідність вдосконалення механізму оцінки товарів для митних цілей. Основним правилом Угоди про митну оцінку є те, що “митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту... ”. [6 с.185] Однак необхідно зазначити два суттєвих моменти: контрактна ціна повинна бути скоригована відповідно до Статті 8 цієї Угоди; повинні існувати певні умови для застосування контрактної вартості.

Для того, щоб розрахувати контрактну вартість, Статтею 8 Угоди про митну оцінку передбачається, що до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається:

Крім того, Статтею визначається, що ніякі інші, крім зазначених вище елементів, не можуть включатися до ціни сплаченої чи тієї, що підлягає сплаті, для отримання контрактної вартості. У статті також перелічено витрати, які не повинні включатися до митної вартості, якщо їх можна відрізнити від ціни фактично сплаченої чи тієї, що підлягає сплаті. До них, зокрема, відносяться:

Стосовно умов, які повинні існувати для застосування контрактної вартості, то до них належать всі випадки, крім зазначених вище:

Згідно Статті 15 цієї Угоди особи вважаються пов’язаними між собою тільки тоді, коли: вони є посадовими особами або директорами підприємств один у одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і службовцем; будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них прямо або опосередковано контролює іншого; обидва прямо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї ж сім’ї. [6, с.193]

Фактично вище зазначені випадки, коли митні органи можуть відмовлятися від застосування контрактної вартості, яка була зазначена імпортером. Особливої уваги заслуговує останній випадок щодо контрактів між пов’язаними сторонами, який поширений в роботі транснаціональних корпорацій та їх філій або дочірніх підприємств, ціни яких визначаються на основа трансферного ціноутворення. В цьому випадку Угода зобов’язує митні органи країн консультуватися з імпортерами з метою з’ясування типу відносин і обставин, що склалися на час укладання угоди і їх впливу на рівень ціни. В разі встановлення того, що зв’язок не вплинув на задекларовані ціни, конкретна вартість визначається на їх основі.

В Додатку І Тлумачення примітки до Угоди про митну оцінку міститься Загальна примітка про послідовне застосування методів оцінювання. [6. с.196-197] Якщо митні органи країни довели неможливість застосування контрактної вартості, то Угода обмежує доступні митним органам методи оцінки товарів наступними способами:

Слід зазначити, що Угодою передбачено використання цих способів у такій послідовності, в якій вони зазначені в тексті. Таким чином, якщо митні органи доводять, що перший спосіб не може застосовуватися, то вартість має визначатися на основі зазначених вище способів і у представленій послідовності.

Якщо митна вартість не може бути визначена на основі контрактної вартості, то вона визначається на основі відомої контрактної вартості ідентичних товарів. При цьому ідентичними вважаються товари, “які є однаковими в усіх відношеннях, включаючи фізичні характеристики, якість та репутацію”, а можливі “невеликі розбіжності в зовнішньому вигляді не заважатимуть товарам, які в інших випадках відповідають цьому визначенню, вважатися ідентичними”. [6, с.192]

Якщо неможливо визначити митну вартість на основі цього способу, то вона повинна визначатися на основі контрактної вартості подібних товарів. До подібних належать товари, які хоча й не неоднакові в усіх відношеннях, мають подібні характеристики та подібні складові матеріали, що дозволяють їм виконувати однакові функції та бути взаємозамінними в комерційному плані. Якість товарів, їхня репутація та існування товарного знаку включаються до факторів, “які підлягають розгляду при визначенні того, чи товари є подібними”. [6, с.192]

Важливо зазначити, що для того, щоб товари були визнані ідентичними чи подібними, вони мають бути вироблені в одній і тій же країні і тим же самим виробником, що й товари митна вартість яких оцінюється. Однак якщо не існує імпортних контрактів відносно ідентичних чи подібних товарів, які вироблені одним і тим же підприємством у країні виробництва цих товарів, то до уваги повинні братися товари, вироблені іншими підприємствами в тій же країні.

Дедуктивний спосіб визначає вартість на основі ціни за одиницю, за якою імпортні чи ідентичні або подібні товари продаються на внутрішньому ринку, однак з відрахуванням з цієї ціни вартості таких елементів як прибуток, мито та податки, транспортні витрати і страхування та інших витрат, які виникли у країні імпортування (Стаття 5 Угоди про митну оцінку). [6, с.188]

Спосіб обчисленої вартості визначає вартість шляхом розрахунку суми, яка складається з “кошту або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої при виробництві імпортних товарів; прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка здебільшого відображається при продажі товарів того ж класу або виду, як і товари, що оцінюються, і виготовляються виробниками у країні експорту для експорту до країн імпорту; кошту або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення варіанта оцінювання, вибраного країною-Членом. [6, с.189]

Якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена попередніми методами, то вона згідно Статті 7 Угоди про митну оцінку визначається на підставі “розумних засобів, сумісних із принципами та загальними положеннями цієї Угоди та Статті VII ГАТТ 1994 та на основі даних, наявних у країні імпорту”. [6, с.189] Цей спосіб у фахівців називається гнучким. Однак і ця гнучкість має певні обмеження. Так, митна вартість за гнучким способом не може визначатися на підставі:

Угода надає імпортеру право консультації на всіх етапах визначення митної вартості товару. Крім того, Угода вимагає, щоб національні законодавства, що регулюють митну оцінку товарів забезпечували імпортерам наступні права:

Основною метою розробки і прийняття Угоди про митну оцінку був захист інтересів учасників міжнародної торгівлі шляхом стандартизації вимог до національних митних органів, і в першу чергу, стосовно прийняття ціни, фактично сплаченої імпортером за контрактом, в якості бази для нарахування мита. Угода передбачала п’ятирічний перехідний період, який для всіх країн закінчився в 2000 році.