Розділи

загрузка...
2.1.5.2. Свобода транзиту; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.1.5.2. Свобода транзиту

Крім ГАТТ положення щодо свободи транзиту в сучасному міжнародному праві зафіксовані ще в декількох міжнародних документах: Хартії економічних прав і обов’язків держав (ООН, 1974 р.), Конвенції щодо транзитної торгівлі внутрішньоконтинентальних країн (1964 р.) та Конвенції ОНН з морського права (1982 р.). Стаття V ГАТТ проголошує свободу транзиту наступним чином: “повинна існувати свобода транзиту через територію кожної сторони за маршрутами, найбільш зручними для міжнародного транзиту, для транзитного руху на територію інших сторін чи з територій інших сторін. Не повинна робитися жодна різниця, основана на прапорі суден, місця походження, відправлення, в’їзду, виїзду чи призначення або на будь-яких обставинах, що стосуються власності на товари, судна чи інші транспортні засоби”. [1. с.443-444] При цьому під “транзитним рухом” або “транзитом” в термінах ГАТТ розуміють: переміщення товарів або транспортних засобів через територію країни, яке може включати перевантаження, складування, дроблення чи зміну виду транспорту і “є лише частиною повного шляху, який починається і завершується за межами кордонів сторони, через територію якої проходить рух”. [1. с.443]

Правило щодо свободи транзиту поширюється практично на всі види транспорту, крім транзитного руху літаків. В цьому випадку положення статті V “Свобода транзиту” не повинні застосовуватися до транзитного руху літаків, але повинні застосовуватися до повітряного транзиту товарів (включаючи багаж). [1. с.444]

Основною вимогою ГАТТ стосовно транзитного руху транспортних засобів та товарів є необхідність поширення режиму найбільшого сприяння на механізм всіх зборів, правил, процедур і формальностей, пов’язаних з транзитом. Разом з тим, будь-яка країна-член СОТ може вводити певні національні вимоги та правила, стосовно транзитного руху транспортних засобів та товарів через її територію, а саме: “вимагати, щоб транзитний рух через її територію починався з відповідної вхідної митниці”; “застосовувати свої вимоги про пряме відвантаження щодо будь-яких товарів, для яких таке пряме відвантаження є обов’язковою умовою отримання дозволу на ввезення товарів за преференційними ставками мита або для яких таке пряме відвантаження стосується встановленого стороною методу оцінки вартості для цілей стягнення мита”. [1, с.444]

Однак, правила і вимоги, що застосовуються країнами відносно транзиту не повинні створювати умов для “будь-яких невиправданих затримок в русі вантажів або будь-яких необгрунтованих обмежень на транзит.

Положеннями ГАТТ встановлені правила, яких країни мають дотримуватись при стягненні зборів за транзит та у зв’язку з транзитом, щоб не створювати невиправданих перешкод для вільного пересування товарів через їх територію. Так, “транзитний рух повинен бути звільнений від мит та від усіх транзитних мит чи інших зборів”; збори можуть стягуватись тільки за транспортування товарів, адміністративні витрати, безпосередньо пов’язані з транзитом та інші послуги, безпосередньо пов’язані з транзитом; в разі стягнення зборів, вони повинні відповідати вартості наданих послуг, “бути помірними та враховувати умови транзиту”, застосовуватись на недискримінаційній основі. [1, с.444]