Розділи

загрузка...
2.1.3.2. Виключення з принципу недискримінації; Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.1.3.2. Виключення з принципу недискримінації

Однією з необхідних умов ефективного функціонування міжнародної торговельно-економічної системи є баланс між цілями національних торгових політик країн-членів СОТ та вимогами багатосторонніх угод і зобов’язаннями за ними. З метою досягнення такого балансу як в документах ГАТТ, так і в наступних угодах СОТ були передбачені виключення з принципу недискримінації, що є проявом гнучкості як самих положень ГАТТ, так і прагнення членів організації щодо досягнення гармонійності (або принаймні уникнення протиріччя) між багатосторонніми торговельними правилами та цілями торговельних політик національних урядів. Ці виключення стосуються як режиму найбільшого сприяння, так і національного режиму.

Дія режиму найбільшого сприяння може звужуватись внаслідок застосування наступних виключень:

  1. для преференційних угод, які існували до створення ГАТТ – Стаття І “Загальний режим найбільшого сприяння” (п.2.3) [1 с.438-439]
  2. для митних союзів та зон вільної торгівлі – Стаття XXIV “Територіальне застосування – Прикордонна торгівля – Митні союзи та зони вільної торгівлі” [1. с.470-473]
  3. для “спеціальних та диференційних режимів” країн що розвиваються – Статті XVIII “Урядове сприяння економічному розвитку” [1. с.460-466]; Частина IV “Торгівля і розвиток” [1. с.479-483]
  4. для окремих сторін Угоди стосовно її незастосування – Стаття XXXV “Незастосування угоди між окремими сторонами” [1. с.479]
  5. для сторін Угоди стосовно можливості відмови від неї за виключних обставин – Стаття XXV “Спільні дії сторін” [1. с.472-473]

На час підписання Генеральної Угоди між значною кількістю країн існували преференційні режими щодо торгівлі. Згідно параграфу 2 Статті І ГАТТ ці преференції можуть зберігатися. Умови збереження зазначені в п.3, п.4 Статті І Угоди, а перелік країн міститься в Додатках А, B, C, D, E та F Угоди.

Винятки з режиму найбільшого сприяння стосуються і існування митних союзів та зон вільної торгівлі, члени яких створюють торговельні преференції для країн-учасниць зазначених угруповань. Застосування преференцій в митних союзах, зонах вільної торгівлі та при прикордонній торгівлі регулює стаття ХХIV Угоди.

Угода містить також винятки з РНС, що дозволяються країнам що розвиваються. Так, у Статті XVIII члени СОТ визнають, що для таких сторін, економіка яких може забезпечувати лише низький рівень життя або знаходиться на ранніх стадіях розвитку, з метою “впровадження програм та політики економічного розвитку, спрямованих на підвищення загального рівня життя їх народу, може бути необхідним застосування захисних чи інших заходів, які впливають на імпорт, і що такі заходи є виправданими тою мірою, якою вони сприяють досягненню цілей цієї Угоди”. Крім того, особливі умови застосування торговельних режимів менш розвинутими країнами викладені у Частині IV Торгівля і розвиток (статті XXXVI-XXXVIII). [1, с.460, с.479-483]

Винятком з РНС є і положення Статті XXXV “Незастосування Угоди між окремими сторонами”, яка проголошує:

  1. “Ця Угода, або Стаття ІІ (“Розклади поступок” – авт.) цієї Угоди, не застосовується між будь-якою стороною та будь-якою іншою стороною, якщо:

а) ці дві сторони не провели тарифні переговори між собою, а також

б) одна зі сторін у той час, коли інша стає стороною, не погоджується на таке застосування.

  1. Сторони можуть в окремих випадках проводити перегляд функціонування цієї Статті на вимогу будь-якої сторони і вносити відповідні рекомендації”. [1 с.479]

Принцип недискримінації в частині національного режиму має два обмеження. Він не застосовується по відношенню до системи державних закупівель, а також субсидій, що виплачуються виключно національним виробникам.

Разом з тим в ГАТТ є винятки що стосуються одночасно як режиму найбільшого сприяння, так і національного режиму:

Надзвичайні дії щодо імпорту окремих товарів застосовуються у випадку, коли в результаті непередбачених раніше обставин та впливу зобов’язань, взятих на себе країною (включаючи тарифні поступки), імпорт будь-якого товару на територію цієї країни збільшується у такій кількості та здійснюється на таких умовах, що це спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів на цій території. Тоді країна має право “відносно такого товару, а також у ступені та протягом часу, які можуть бути необхідними для попередження чи усунення наслідків такої шкоди, повністю або частково призупинити виконання зобов’язання чи скасувати або змінити поступку”. [1 с.466]

Якщо ж будь-який товар, що є предметом поступки згідно з преференційним режимом, імпортується на територію сторони за обставин, визначених вище, таким чином, що це “спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів на території тієї сторони, яка отримує чи отримувала таку преференцію, імпортуюча сторона має право, на вимогу тієї іншої сторони, повністю чи частково призупинити виконання відповідних зобов’язань або скасувати чи змінити поступку відносно такого товару, у такому ступені і протягом такого часу, які можуть бути необхідними для попередження або усунення наслідків такої шкоди”. [1 с.466]

Загальні винятки стосуються широкого кола заходів, які можуть застосовувати уряди при певних умовах, порушуючи тимчасово режим найбільшого сприяння та національний режим. Так, в Статті ХХ Загальні винятки зазначається, що “за умови, що такі заходи не повинні застосовуватися у спосіб, який би являв собою засіб свавільної чи невиправданої дискримінації між країнами, в яких переважають однакові умови або приховане обмеження міжнародної торгівлі, ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися таким чином, щоб перешкоджати введенню або застосуванню будь-якою стороною заходів:

Винятки з міркувань безпеки. Уряд країни-члена може вимагати винятків з режиму найбільшого сприяння та національного режиму з міркувань національної безпеки. Сфера застосування цих винятків навіть ширша, ніж зазначених вище загальних винятків. Це пов’язано з тим, що вимога застосування винятків з міркувань безпеки приймається членами організації без додаткового обговорення. А відповідна стаття ГАТТ зазначає:

“Ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися

(a) як вимога до будь-якої сторони надавати будь-яку інформацію, розголошення якої вона вважає таким, що суперечить суттєвим інтересам її безпеки; або

(b) як перешкода будь-якій стороні у здійсненні будь-яких дій, які вона вважає необхідними для захисту суттєвих інтересів своєї безпеки,

(і) що стосуються розщеплюваних матеріалів чи матеріалів, з яких вони виробляються;

(іі) що стосуються торгівлі зброєю, боєприпасами та знаряддям для ведення війни, а також такої торгівлі іншими товарами та матеріалами, яка прямо чи опосередковано ведеться з метою забезпечення військових утворень;

(ііі) що вживаються під час війни чи інших надзвичайних обставин у міжнародних відносинах; або

(с) як перешкода будь-якій стороні у здійсненні будь-який дій на виконання своїх зобов’язань за Статутом Організації Об’єднаних Націй з метою збереження міжнародного миру та безпеки”. [1 с.468-469]

Винятки з загального скасування кількісних обмежень. Одним з основних правил міжнародної торгівлі товарами є заборона застосування країнами різних форм кількісних обмежень. Правилами ГАТТ встановлено що ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків, чи інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту будь-якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначеного для ввезення на територію будь-якої іншої сторони. Однак ці положення згідно Статті ХІ – Загальне скасування кількісних обмежень не повинні поширюватися на:

“(a) Заборони чи обмеження експорту, які тимчасово застосовуються з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають вагоме значення для експортуючої сторони;

(b) Заборони чи обмеження імпорту або експорту, необхідні у зв’язку із застосуванням стандартів або правил класифікації, визначення сорту чи реалізації товарів у міжнародній торгівлі;

(с) Обмеження імпорту будь-якого сільськогосподарського товару чи продукту рибальства, імпортованих у будь-якій формі, необхідні для здійснення заходів уряду, метою яких є:

(і) обмежити кількості аналогічного вітчизняного товару, які дозволяється реалізовувати чи виробляти, або, якщо не існує достатніх обсягів вітчизняного виробництва аналогічного товару, кількості аналогічного вітчизняного товару, яким можна безпосередньо замінити імпортний товар; або

(іі) усунути з ринку тимчасовий надлишок аналогічного вітчизняного товару або, якщо не існує достатніх обсягів вітчизняного виробництва аналогічного товару, надлишок вітчизняного товару, яким можна безпосередньо замінити імпортний товар, шляхом надання наявного надлишку певним групам вітчизняних споживачів безкоштовно чи за цінами, нижчими за поточні ринкові ціни; або

(ііі) обмежити кількості будь-якого товару тваринного походження, які дозволяється виробляти, виробництво якого прямо залежить, повністю чи здебільшого, від імпортованого товару, якщо вітчизняне виробництво цього товару порівняно незначне”. [1 с.450-451]

Ще одним винятком з принципу недискримінації є існування можливості відмови від Угоди за виключних обставин. Це передбачає Стаття XXV ГАТТ – Спільні дії сторін, в якій зазначається, що “за виняткових обставин, не передбачених у будь-якому іншому місці цієї Угоди, сторони можуть звільнити сторону від виконання зобов’язань, покладених на неї цієї Угодою, за умови, що будь-яке таке рішення повинно бути схвалено більшістю у дві третини внесених голосів і що така більшість повинна становити більше половини сторін. Також шляхом такого голосування сторони можуть:

Аналогічне питання також розглядається в Домовленості щодо звільнення від зобов’язань за Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1994 року. В ній зазначається, що “прохання про звільнення від зобов’язань або продовження терміну дії існуючого звільнення від зобов’язань повинне містити у собі характеристику заходів, які пропонує вжити Член СОТ, конкретних стратегічних цілей, які переслідує Член СОТ, а також причин, що заважають Членові досягти його стратегічних цілей через заходи, які відповідають його зобов’язанням за ГАТТ 1994”. [2, с.30]

Велика група винятків з режиму найбільшого сприяння та національного режиму стосується можливості використання певних обмежень на імпорт при виникненні труднощів з платіжним балансом. Метою застосування методів обмеження кількості чи вартості імпортованих товарів є підтримання зовнішнього фінансового стану та рівноваги платіжного балансу. Застосування обмежень з метою збереження рівноваги платіжного балансу регулює Стаття ХІІ ГАТТ – Обмеження для збереження рівноваги платіжного балансу. Крім юридично закріпленого дозволу на використання обмежень з приводу проблем з платіжним балансом вона містить умови введення таких обмежень (п.2, 3, 4). Найбільш важливим з них є наступні:

1. Обмеження імпорту не повинні перевищувати рівень, необхідний для того, щоб:

“ - відвернути неминучу загрозу серйозного скорочення грошових резервів чи зупинити таке скорочення, або

2. Країни, що застосовують обмеження “повинні поступово послаблювати їх у міру покращення ситуації, застосовуючи їх лише настільки, наскільки умови... (викладені вище – авт.) виправдовують їх застосування” [1. с.452]

3. При застосуванні обмежень країни зобов’язуються:

“ - уникати завдання непотрібної шкоди комерційним чи економічним інтересам будь-якої іншої сторони;

В ході Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів була досягнута “Домовленість про положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року щодо платіжного балансу” яка стала складовою частиною багатосторонніх угод з торгівлі товарами (Додаток 1 А до Марракеської Угоди про заснування світової організації торгівлі), розширила і конкретизувала положення статей ХІІ та XVIII ГАТТ.

Основні моменти вищезгаданої домовленості полягають у наступному. По-перше, країни-члени СОТ підтверджують своє зобов’язання при виникненні проблем з платіжним балансом застосовувати такі заходи, “які справляють найменш руйнівний вплив на торгівлю”. [3. с.23] Такі заходи визначаються як “цінові заходи” і включають додаткові імпортні збори, вимоги про внесення депозитів імпортерами або інші рівноцінні торговельні заходи, що відбиваються на ціні імпортованих товарів. Ці заходи застосовуються додатково до мит, передбачених в Розкладі країни, однак необхідно окремо зазначити суму, на яку ціновий захід перевищує зв’язане мито і відповідним чином повідомити про це всіх інших членів СОТ.

По-друге, дозволяється застосування кількісних обмежень, але не тільки в тому випадку, коли через критичну ситуацію з платіжним балансом цінові заходи виявились недостатніми для припинення різкого погіршення положення із зовнішніми платежами. Але для цього необхідно дати обгрунтування причин, за яких “цінові заходи” виявились недостатніми. Крім того, слід зауважити, що відносно одного товару може вживатися не більше одного виду заходів щодо обмеження імпорту, які вживаються у зв’язку з платіжним балансом.

По-третє, країни домовились застосовувати заходи щодо обмеження імпорту у зв’язку з платіжним балансом, тільки для регулювання загального рівня імпорту, не перевищуючи тієї міри, яка є необхідною для врегулювання ситуації з платіжним балансом. Інакше кажучи, проблеми з платіжним балансом не дозволяється використовувати для введення більш масштабних протекціоністських заходів, ніж вимагає конкретна ситуація.

По-четверте, члени СОТ домовились всі процедури консультацій з питань платіжного балансу, введення і зміну відповідних обмежень, обгрунтування заходів здійснювати через Комітет з обмежень у зв’язку з платіжним балансом. Крім того, узгоджені процедури повідомлення про введення або зміну порядку проведення заходів щодо обмеження імпорту у зв’язку з платіжним балансом та параметри і вимоги до відповідних документів.

Оскільки Стаття ХІІ ГАТТ, як було показано вище, дозволяє застосування обмежень на імпорт товарів для збереження рівноваги платіжного балансу, то виникає необхідність зобов’язати країни-члени застосовувати кількісні обмеження не порушуючи принцип недискримінації. Цій меті слугує Стаття ХІІІ “Недискримінаційне застосування кількісних обмежень”. Однак і із правил недискримінаційного застосування кількісних обмежень документами ГАТТ передбачені винятки – Стаття XIV “Винятки із правила про недискримінацію”.

Так, згідно цієї статті дозволяються певні винятки з правила про недискримінацію для цілей збереження рівноваги платіжного балансу. Зокрема країни можуть відхилятися від правил недискримінаційного застосування кількісних обмежень якщо:

Крім цього, у будь-якому випадку країни можуть застосовувати кількісні обмеження, які мають вплив, еквівалентний обмеженням щодо обміну валют, дозволеним Статутом МВФ. [1, с.456]

Винятки з режиму найбільшого сприяння та національного режиму містяться також і у статті XV “Домовленості з валютних питань”, згідно якої будь-яка договірна сторона ГАТТ може у разі необхідності застосовувати:

Таким чином, винятки, передбачені проаналізованими вище статтями ГАТТ є виразом спільної позиції країн-членів щодо механізмів досягнення інтересів національних торговельних політик та узгоджених міжнародних норм і правил торговельного обміну.