Розділи

загрузка...
1.4. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ТА УПРАВЛІННЯ БАНКОМ; Банківські операції - Мороз А.М.

1.4. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ТА УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами:

Згідно з положеннями законів України «Про господарські товариства» та «Про банки і банківську діяльність» структура управління кооперативними, пайовими та акціонерними банками з недержавною формою власності є такою:

Структура управління банком

Структура управління державним банком має свою специфіку. Держава реалізує свої права власника також через органи управління і контролю. Однак вища управлінська ланка державного банку суміщає функції вищого органу управління та спостережного органу. Структура управління державним банком є такою:

Структура управління державним банком

Вищим органом управління акціонерного, пайового та кооперативного банку з недержавною формою власності є загальні збори учасників*3 . Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:

*3: {Учасниками банку є акціонери акціонерного банку, учасники пайового банку та учасники (пайовики) кооперативного банку.}

Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік.

Вищим органом управління державного банку є наглядова рада , діяльність якої визначається відповідним положенням, затвердженим на її засіданні, а повноваження визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність». Вони охоплюють:

Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю правління та захищає інтереси держави як акціонера, не втручаючись в оперативну діяльність банку.

До складу наглядової ради входять сім членів, призначених на посаду постановою Верховної Ради України, та сім членів, призначених на посаду Указом Президента. Строк повноважень членів наглядової ради — п’ять років. До складу наглядової ради можуть входити громадяни України, у тому числі народні депутати та представники органів законодавчої влади, які відповідають таким вимогам:

Очолює вищий орган управління державного банку голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.

Вищий орган управління будь-якого банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.

Виконавчим органом управління банків недержавної форми власності є правління (рада директорів) . Правління банку (рада директорів) діє на основі затвердженого загальними зборами учасників чи спостережною радою банку положення і вирішує всі питання поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Роботою правління керує голова правління, який обирається чи призначається згідно зі статутом банку. Голова правління банку не може бути одночасно головою загальних зборів учасників.

Виконавчим органом державного банку є правління , повноваження якого визначаються статутом. Кандидатури голови та членів правління державного банку обов’язково узгоджуються з Національним банком України.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює ревізійна комісія , склад якої затверджується загальними зборами учасників. Персональний та кількісний склад ревізійної комісії державного банку визначається наглядовою радою. Члени ревізійної комісії обираються зі складу учасників банку або їх представників за винятком працівників банку. Повноваження ревізійної комісії затверджуються статутом, а порядок її роботи визначається положенням, затвердженим вищим органом управління банку. Засідання комісії повинні проводитись за необхідності, але не рідше одного разу на рік.

Завданнями ревізійної комісії є:

Комісія здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності банку з недержавною формою власності як із власної ініціативи, так і за дорученням загальних зборів, спостережної ради та на вимогу учасників банку, які володіють у сукупності більше ніж 10% голосів. Результати перевірок доводяться до відома вищого управлінського органу банку.

З метою оперативного контролю за поточною діяльністю виконавчого органу всі банки створюють службу внутрішнього ауди ту , який підзвітний та підпорядкований правлінню банку. Його повноваження та порядок роботи визначаються відповідним положенням про внутрішній аудит, затвердженим виконавчим органом банку.

Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту обов’язково узгоджується із Національним банком України, а працівники цієї служби під час призначення на посаду дають письмове зобов’язання про збереження банківської таємниці і нерозголошення інформації щодо діяльності банку.

На службу внутрішнього аудиту покладено виконання таких функцій:

Комерційні банки з недержавною формою власності за рішенням загальних зборів учасників створюють спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління (ради директорів) та ревізійної комісії. Таким органом є спостережна рада , яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку, керуючись чинним законодавством та нормативними актами НБУ. На спостережну раду згідно з положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладається виконання таких функцій:

Організаційна структура комерційного банку включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов’язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій та масштабності самого банку) формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими. Так, у структурі найбільших банків України основна функціональна ланка — департаменти, окремі з яких складаються з управлінь і відділів. Однак найпоширенішою структурною одиницею у більшості вітчизняних банків є управління.

Незалежно від виду комерційного банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій усі вони обов’язково створюють функціональні підрозділи, які виконують базові банківські операції, а також підрозділи, які відповідають за управління ризиками банківської установи. Так, виконання депозитних операцій та операцій із кредитного і розрахунково-касового обслуговування вимагає створення всіма банками управлінь депозитних операцій, розрахунково-касового обслуговування клієнтів та кредитних управлінь, а з метою управління ризиками всі банки створюють в обов’язковому порядку підрозділ з питань аналізу та управління ризиками і постійно діючі комітети: кредитний, комітет з питань управління активами і пасивами, тарифний комітет.

Управління депозитних операцій виконує операції з мобілізації грошових коштів від юридичних, фізичних осіб та комерційних банків на депозитні рахунки: укладає договори, веде облік та аналіз депозитних операцій, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку.

Управління кредитних операцій здійснює кредитування юридичних та фізичних осіб. Банк може надавати кредити підприємствам та організаціям різних галузей економіки, іншим банкам, своїм філіям, населенню. Специфіка кожного виду кредиту, їх призначення, сфери використання, строк та механізм кредитування обумовлюють створення окремих відділів у межах кредитного управління. Так, відділ загальної організації кредитних операцій визначає загальну політику банку і механізм її реалізації в конкретних економічних умовах; розробляє загальну методику кредитування, оцінювання кредитоспроможності потенційного позичальника; вивчає кредитні ризики і визначає способи їх мінімізації. Відділи короткострокового, довгострокового кредитування та кредитування населення визначають потребу в кредиті, вивчають кредитоспроможність клієнтів, укладають кредитні договори, організовують видачу, контролюють цільове використання та своєчасність погашення відповідно короткострокових, довгострокових та споживчих кредитів.

Слід зауважити, що коли та чи інша операція посідає вагоме місце у структурі активних чи пасивних операцій, то відповідні відділи можуть існувати як самостійні управління. Так, деякі банки організовують облік і аналіз усіх операцій з іншими комерційними банками, своїми філіями та центральним банком через відділ міжбанківських операцій. Розвиток факторингових, лізингових операцій, операцій з пластиковими картками обумовлює необхідність створення відповідних відділів. Крім того, деякі банки формують самостійний відділ оцінювання кредитоспроможності потенційних позичальників, який тільки вивчає кредитоспроможність клієнтів та веде відповідну картотеку по кожному з них.

Управління розрахунково-касового обслуговування здійснює відкриття та ведення рахунків клієнтів до запитання, безготівкові розрахунки, видачу та приймання готівки через каси банку.

Підрозділ з питань аналізу та управління ризиками встановлює ліміти за окремими операціями, ліміти ризиків контрпартнерів та країн контрпартнерів; визначає структуру балансу відповідно до рішень вищої управлінської ланки банку з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку.

Основним завданням кредитного комітету є щомісячне (станом на перше число) оцінювання якості активів банку та підготовка пропозицій щодо формування резерву на покриття можливих втрат від їх знецінення.

Комітет з питань управління активами і пасивами щомісячно оцінює собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі; аналізує ступінь відповідності активів та пасивів за строками та надає рекомендації структурним підрозділам банку щодо їх діяльності в разі виявлення розбіжності у часі між активами і пасивами.

Тарифний комітет створюється з метою проведення політики банку в галузі вартості послуг, регулярного щомісячного аналізу співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів.

Поряд з підрозділами, які виконують базові банківські операції та забезпечують управління ризиками, в банківських установах створюється цілий ряд інших підрозділів.

Валютне управління створюється в комерційних банках, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій. Це управління відає веденням валютної позиції банку, відкриттям валютних рахунків клієнтам, здійсненням безготівкових розрахунків за валютними рахунками, купівлею-продажем валют, залученням валютних коштів клієнтів у депозити та кредитуванням клієнтів в іноземній валюті. Як і кредитне управління, залежно від кількості і обсягу окремих операцій створюються окремі відділи в межах валютного управління або самостійні управління.

Управління філіями створюють комерційні банки, що мають філії. Відповідно управління керує діяльністю філій, контролює правильність проведення ними кредитної політики і здійснення кредитних операцій, допомагає впроваджувати нові методи роботи, нові технології виконання окремих банківських операцій.

Сучасний комерційний банк багато уваги приділяє питанням рентабельності та ліквідності, а тому формує структурні підрозділи, які аналізують поточну діяльність банку та прогнозують його діяльність на перспективу. Такими підрозділами є управління прогнозування діяльності банку та управління маркетингу.

Банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, що не виконують суто банківських операцій, але їх функціонування забезпечує нормальну діяльність банківської установи. Це бухгалтерія, управління кадрами, юридичний відділ, адміністративно-господарський відділ, відділ аналізу та статистики, відділ експлуатації ЕОМ. Серед таких служб деякі створюються в обов’язковому порядку з ініціативи самого банку чи на вимогу НБУ. Так, створення підрозділів з питань аналізу й управління ризиками та внутрішнього аудиту є однією з обов’язкових умов для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій, а службу безпеки банки формують з власної ініціативи.

Згідно з положеннями Закону України «Про господарські товариства» визначення конкретної організаційної структури банку є компетенцією загальних зборів учасників. Однак вищий управлінський орган може передавати вирішення цього питання іншим органам управління (спостережній раді, правлінню банку). Функціонування окремих служб і підрозділів регламентується відповідними внутрішніми положеннями комерційного банку, які затверджуються відповідним органом управління.