Розділи

загрузка...
Розрахунки платіжними дорученнями; Банківські операції - Мороз А.М.

Розрахунки платіжними дорученнями

Розрахунки платіжними дорученнями . Платіжне доручення — це письмовий документ стандартної форми з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача (рис. 3.3). Розрахунки платіжними дорученнями — це одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися за товарними і нетоварними операціями: за куплені товари, послуги, виконані роботи, за зобов’язаннями перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), за зобов’язаннями перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами.

 Форма платіжного доручення

Рис. 3.3. Форма платіжного доручення

За товарними операціями платіжними дорученнями здійснюються платежі з попередньою, негайною, достроковою і відстроченою оплатою. За нетоварними операціями платіжними дорученнями здійснюються, власне, всі платежі.

Платіжне доручення виписує платник, чітко дотримуючись установлених правил оформлення платіжних документів, і подає в банк, що його обслуговує, не пізніше ніж протягом 10 календарних днів після дати виписки доручення. Сума взятого банком для виконання доручення списується з рахунку платника (рахунок дебетується) і зараховується на рахунок одержувача (рахунок кредитується), якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо ж рахунок одержувача відкритий в іншому банку, то списані кошти з рахунку платника будуть переведені в банк одержувача згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків, про що мова йтиме в розділі 3.4, де вони будуть зараховані на рахунок одержувача.

Рух платіжних документів при цій формі розрахунків має такий вигляд (рис. 3.4).

Схема здійснення платежу при розрахунках платіжними дорученнями

Рис. 3.4. Схема здійснення платежу при розрахунках платіжними дорученнями

Приймаючи платіжне доручення від клієнта, працівник банку повинен звернути особливу увагу на такі моменти:

— чи заповнені всі реквізити;

— чи відповідають назва платника назві в реєстраційних документах, а підписи осіб — зразкам підписів у картці;

— чи правильно вказано призначення платежу та посилання на документ — підставу для платежу.

Якщо платник та одержувач коштів є учасниками системи електронних міжбанківських розрахунків, то платіжні документи між їхніми банками пересилаються каналами електронної пошти; якщо ж вони не є учасниками цієї системи, то платіжні документи між їхніми банками доставляються кур’єрською поштою. Якщо банк одержав документи клієнта в межах операційного дня, то він зобов’язаний їх обробити і відправити в банк одержувача електронною чи кур’єрською поштою в день надходження. Якщо документи надійшли після операційного дня — то наступного дня.

При застосуванні цієї форми розрахунків платник та одержувач коштів певною мірою ризикують.

Ризики платника (покупця) пов’язані переважно з попередньою оплатою товарних операцій. У цьому разі у платника нема гарантії того, що продукція, послуги, роботи будуть поставлені (надані) своєчасно і належної якості, передбаченої договором. Крім того, він може зазнати втрат у зв’язку з тривалим відволіканням з обороту грошових коштів та наданням постачальнику безпроцентної позички.

Одержувач грошей (продавець, кредитор) несе два види ризику. Перший із них пов’язаний із затриманням виписки платником платіжного доручення, з відсутністю коштів на поточному рахунку, з неможливістю одержання позички в банку, з суб’єктивними причинами тощо. Уникнути цього ризику можна передбаченням відповідних санкцій при укладенні договору. Другий вид ризику пов’язаний із затриманням перерахування коштів за платіжним дорученням відповідними банками чи розрахунковими структурами (розрахунковими палатами, РКЦ).

Чинними правилами безготівкових розрахунків визначені терміни переказування банками коштів за платіжними дорученнями*4 і передбачена відповідальність банків за порушення цих термінів. Проте клієнту — одержувачу грошей надто складно визначити конкретного винуватця в затриманні переказування грошей, і тому цього ризику уникнути важко.

*4: {Термін між датою надходження доручення в банк платника і датою зарахування грошей на рахунок одержувача (період валютування) не повинен перевищувати три робочі дні.}

В окремих випадках платіжні доручення попередньо гарантуються банком для забезпечення гарантії оплати. Гарантованими дорученнями здійснюються розрахунки з підприємствами зв’язку за переказування через них коштів:

— окремим громадянам належних їм сум заробітної плати, пенсій, аліментів, витрат на відрядження, гонорарів, стипендій тощо;

— іншим підприємствам чи своїм окремим структурам на видатки для виплати заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції, якщо в місці їх розташування нема установ банків.

Підприємство-платник при оформленні гарантованого доручення вказує підприємство зв’язку, через рахунок якого здійснюватиметься переказування, і додає до нього список одержувачів переказів із зазначенням мети одержання коштів.

Гарантія доручення полягає в тому, що банк указану в ньому суму коштів списує з рахунку платника і бронює її на окремому рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями» та робить відповідні написи на двох примірниках доручення, засвідчуючи підписами двох працівників банку та відбитком гербової печатки. На суму гарантованого доручення не може бути накладений арешт та звернено стягнення за претензіями.

Перший примірник гарантованого доручення платник передає підприємству зв’язку разом із заповненими бланками переказів на конкретних одержувачів коштів. Підприємство зв’язку передає гарантоване доручення своєму банку, який зараховує суму доручення на його рахунок. Якщо рахунок платника, на якому заброньовані кошти, відкритий у тому самому банку, то одночасно сума доручення буде списана з цього рахунку платника. Якщо ж він відкритий в іншому банку, то списання коштів здійснюватиметься згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків.

Розрахунки платіжними дорученнями доцільно застосовувати при постійних і рівномірних поставках продукції (послуг, робіт) між двома підприємствами (між маслосирзаводами та сільськогосподарськими підприємствами, хлібозаводами, м’ясокомбінатами, молокозаводами та торговельними організаціями тощо). У таких випадках платіж доцільно здійснювати не за кожною окремою поставкою, а за їх сукупністю за певний період, що називається платіжним. Тривалість платіжного періоду, конкретний строк і сума платежу, порядок проведення кінцевого розрахунку визначаються в договорі сторін, копія якого подається банку. У визначений строк платник подає банку доручення на встановлену суму з зазначенням, замість призначення платежу, номера і дати договору, згідно з яким здійснюється платіж. При здійсненні останнього платежу за договором уточнюється загальна сума платежу за фактичною поставкою продукції (послуг, робіт) і відповідно коригується сума останнього платежу.

Розрахунки платіжними дорученнями

Розрахунки платіжними дорученнями — досить проста, зручна, економічна форма, що забезпечує швидке здійснення платежу.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями. Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, в якому передбачаються два види дій: 1) вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари; 2) доручення покупця (платника) своєму банку оплатити вказані документи і перерахувати кошти продавцю. Це не дуже поширена форма розрахунків. Звичайно вона застосовується в розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає безпосередньо покупцеві. Останній перевіряє одержані документи з метою виявлення дотримання продавцем умов договору і, якщо він погоджується здійснити оплату, дає відповідне розпорядження своєму банку прямо у вимозі-дорученні. Оформлення платником вимоги-доручення і подання його в банк здійснюється в порядку та в строки, встановлені для звичайних платіжних доручень.

Банк приймає вимогу-доручення від платника протягом 20-ти календарних днів після виписки і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, то про це він повинен повідомити безпосередньо одержувача в порядку та строки, зазначені в договорі, та вказати причини відмови.